У жінки періодично виникають напади артеріальної гіпертензії, що супроводжуються головним болем, частим серцебиттям, виразною пітливістю, різким болем в надчеревній ділянці, збільшенням рівня глюкози в плазмі крові. У плазмі крові та сечі виявлений високий рівень метанефринів. Для якого пухлинного захворювання найхарактерніші такі симптоми?

Чому це правильна відповідь

Феохромоцитома є пухлиною хромафінних клітин надниркових залоз чи позанадниркової симпатичної тканини, що характеризується надмірною пароксизмальною секрецією катехоламінів, переважно адреналіну та норадреналіну, через автономну активність пухлинних клітин. Катехоламіни зв'язуються з альфа- та бета-адренорецепторами на судинах та серці, активуючи Gq- та Gs-протеїнові шляхи з підвищенням внутрішньоклітинного кальцію та цАМФ, що викликає вазоконстрикцію, тахікардію та посилення скоротливості міокарда. Метаболізм катехоламінів через МОНО та КОМТ призводить до накопичення метанефринів у плазмі та сечі як стабільних маркерів гіперсекреції. Гіперглікемія виникає через активацію бета2-рецепторів з глікогенолізом та глюконеогенезом у печінці, а також інгібіцію секреції інсуліну альфа2-рецепторами на бета-клітинах підшлункової залози. Клінічно це проявляється пароксизмами артеріальної гіпертензії з головним болем через церебральну вазоконстрикцію, тахікардією, пітливістю через симпатичну активацію та абдомінальним болем через ішемію нутрощів чи розтягнення пухлини. Наслідками є ризик гіпертонічного кризу з інсультом чи інфарктом міокарда, кардіоміопатія через хронічне катехоламінове навантаження, цукровий діабет через стійку інсулінорезистентність та метастазування при злоякісній формі. Саме феохромоцитома є правильним варіантом, оскільки тільки вона викликає пароксизмальну катехоламіновую гіперсекрецію з підвищенням метанефринів та характерним симптомокомплексом, тоді як інші пухлини не продукують катехоламіни та не дають такого біохімічного профілю.