У пацієнта встановлено порушення синтезу та виділення вазопресину. В якому відділі нефрона найбільше порушиться процес сечоутворення?

Чому це правильна відповідь

Порушення синтезу або секреції вазопресину (антидіуретичного гормону) є типовою причиною розвитку водної діуретичної дисфункції, оскільки саме цей гормон регулює водопроникність епітелію збірних трубочок. Вазопресин зв’язується з V2-рецепторами на базолатеральній поверхні клітин збірних трубочок, активує аденілатциклазу та підвищує рівень цАМФ, що стимулює вставлення аквапоринів-2 у апікальну мембрану. Відсутність гормону або рецепторного сигналу блокує цей процес, роблячи даний сегмент нефрона функціонально «водонепроникним». Нормальна дія вазопресину забезпечує осмотичний реабсорбційний градієнт між концентрованою інтерстиційною рідиною мозкової речовини нирки та просвітом збірної трубочки, що дозволяє повернення води у кров. Відсутність АДГ призводить до того, що навіть за наявності нормального медулярного осмотичного градієнта вода не може переміщатися через епітелій, що формує масивну втрату води з сечею та неможливість її концентрувати. Внаслідок цього розвивається поліурія, гіпернатріємія та гіперосмолярність плазми. Молекулярно це супроводжується зниженням експресії аквапоринів-2, послабленням регуляції цитоскелету і порушенням інтеграції мембранних структур, що робить клітини збірних трубочок функціонально інертними до осмотичного впливу. Водночас клітини товстої та тонкої частини петлі Генле, проксимального канальця та клубочок не залежать від вазопресину у своїй основній функції, тому їхня активність зберігається. Клінічно це проявляється вираженою гіпотонічною поліурією, що може призводити до дегідратації, зниження об’єму циркулюючої крові, активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та симпатичної нервової системи. Однак, незважаючи на компенсаторні механізми, відсутність аквапоринів робить реабсорбцію води неможливою, що визначає перебіг захворювання. Варіант «Збірна трубочка» є правильним, тому що саме в цьому сегменті нефрона вазопресин виконує ключову фізіологічну функцію — контроль водної реабсорбції через регуляцію аквапоринів. Відсутність гормонального впливу призводить до критичного порушення концентраційної здатності нирок, тоді як інші відділи нефрона не є мішенями АДГ.