У крові пацієнта спостерігається зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, концентрації сироваткового заліза, мікроанізоцитоз і пойкілоцитоз. Ці зміни супроводжуються розвитком гіпоксії. Який вид гіпоксії спостерігається в цьому разі?

Чому це правильна відповідь

Гемічна гіпоксія розвивається внаслідок зниження кисневої ємності крові при анемії, коли зменшується кількість функціонуючих еритроцитів та гемоглобіну, що порушує транспорт кисню від легень до тканин, незважаючи на нормальний парціальний тиск кисню в артеріальній крові. Дефіцит заліза блокує синтез гему в еритроїдних попередниках через пригнічення феррохелатази та зниження активності дельта-амінолевулінової кислоти синтетази, що призводить до мікроцитозу, гіпо хромії та пойкілоцитозу з формуванням еритроцитів зниженої якості. Зниження кольорового показника та концентрації сироваткового заліза відображає порушення утилізації заліза для гемоглобінізації, а ретикулоцитопенія вказує на гіпопродуктивний характер анемії. Це викликає хронічну тканинну гіпоксію з активацією HIF-1альфа, посиленням гліколізу, накопиченням лактату та метаболічним ацидозом у тканинах з високим метаболізмом. Клінічно проявляється блідістю, слабкістю, задишкою при навантаженні та тахікардією як компенсаторними реакціями на знижену доставку кисню. Наслідками є дистрофічні зміни в міокарді з дилатаційною кардіоміопатією, порушення когнітивних функцій через гіпоксію мозку та прогресування поліорганних порушень при тяжкій анемії. Саме гемічна гіпоксія є правильним варіантом, оскільки первинним є зниження кисневої ємності крові через дефіцит гемоглобіну при нормальній оксигенації в легенях, тоді як інші типи гіпоксії мають відмінні первинні ланки, не пов'язані з анемією та дефіцитом заліза.