У хворого на ЕКГ виявлено збільшення тривалості комплексу QRS. Наслідком чого це може бути?

Чому це правильна відповідь

Комплекс QRS на ЕКГ відображає процес деполяризації міокарда шлуночків, який починається від ендокардіальних шарів септуму та поширюється через систему Пуркіньє до епікарду обох шлуночків. Тривалість QRS визначається часом, необхідним для повного охоплення збудженням усієї маси шлуночкового міокарда, оскільки швидкість провідності в волокнах Пуркіньє значно вища, ніж у робочому міокарді. Збільшення часу охоплення виникає при уповільненні провідності в системі Гіса-Пуркіньє або в шлуночковому міокарді, що подовжує шлях поширення фронту деполяризації та розтягує фазу від септальної до латеральної активації. Подовження QRS прямо пропорційне збільшенню часу від початку деполяризації септуму до завершення активації базальних відділів шлуночків, оскільки векторна сума потенціалів реєструється довше через десинхронізацію. Зворотний зв'язок відсутній на рівні провідності, але подовження QRS зменшує час діастолічного наповнення та синхронність скорочення, що опосередковано обмежує подальше уповільнення через гемодинамічні зміни. Саме збільшення часу поширення збудження в шлуночках безпосередньо формує подовжений комплекс QRS, відображаючи затримку в активації частини шлуночкової маси.