У хворого 45-ти років при аналізі ЕКГ встановлено: ритм синусовий, число передсердних комплексів більше числа шлуночкових комплексів; прогресуюче подовження інтервалу P-Q від комплексу до комплексу; випадіння окремих шлуночкових комплексів; зубці P та комплекси QRST без змін. Назвіть тип порушення серцевого ритму:

Чому це правильна відповідь

Проведення збудження від передсердь до шлуночків у нормі здійснюється через атріовентрикулярний вузол, де фізіологічно існує затримка імпульсу. Ця затримка відображається на ЕКГ у вигляді інтервалу P-Q і забезпечує послідовність скорочення передсердь і шлуночків. При порушенні провідності в атріовентрикулярному вузлі сповільнення проведення імпульсу з кожним наступним серцевим циклом поступово зростає. Це проявляється прогресуючим подовженням інтервалу P-Q від комплексу до комплексу, що свідчить про наростаюче виснаження провідної здатності АВ-вузла. Коли затримка проведення досягає критичного рівня, черговий імпульс із передсердь не проходить до шлуночків. У результаті на ЕКГ виникає випадіння шлуночкового комплексу QRST при збереженні нормального зубця P, що означає збереження передсердної активації. Мембранною основою цього явища є поступове зниження швидкості деполяризації клітин АВ-вузла та подовження їх рефрактерного періоду. Імпульс, який надходить у фазу відносної або абсолютної рефрактерності, не може бути проведений до шлуночків. Саме поєднання синусового ритму, прогресуючого подовження інтервалу P-Q і періодичного випадіння шлуночкових комплексів при незмінених зубцях P і комплексах QRST є характерною