Пацієнт 46-ти років звернувся до лікаря зі скаргами на болі в дрібних суглобах ніг та рук. Суглоби збільшені, мають вигляд потовщених вузлів. У сироватці встановлено підвищений вміст уратів. Це може бути спричинене:

Чому це правильна відповідь

Описаний стан з болями в дрібних суглобах, їх потовщенням та підвищеним рівнем уратів у сироватці є типовою картиною подагри, тобто уратної артропатії. Біохімічна основа цього стану — порушення обміну пуринових нуклеотидів, кінцевим продуктом катаболізму яких у людини є сечова кислота. У нормі пуринові основи (аденін, гуанін) після дезамінування й окиснення перетворюються на гіпоксантин і ксантин, а далі ксантиноксидаза окиснює їх до сечової кислоти, яка виводиться нирками. Надлишкове утворення сечової кислоти або зниження її екскреції призводять до гіперурикемії. Механізм підвищення рівня уратів може бути пов’язаний як з посиленим синтезом пуринів (наприклад, при підвищеній активності PRPP-синтетази або дефіциті гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази, що знижує ресинтез пуринових нуклеотидів), так і з їх посиленим розпадом (пухлинний лізис, прискорений клітинний обмін). У будь-якому разі збільшується потік субстратів через ксантиноксидазу з утворенням сечової кислоти. В умовах високої концентрації уратів і фізіологічного pH вони кристалізуються у вигляді моноурату натрію, особливо в тканинах з нижчою температурою — дрібних суглобах стоп і кистей. Регуляція пуринового обміну включає баланс між de novo синтезом на основі PRPP і системою “salvage” — повторного використання вільних основ за участю гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази та аденінфосфорибозилтрансферази. При дефекті цих ферментів збільшується кількість вільних пуринових основ, які не ресинтезуються в нуклеотиди, а йдуть шляхом катаболізму до сечової кислоти. Додатковим чинником є зниження ниркової екскреції уратів, що також є порушенням кінцевого етапу обміну пуринів. Клінічно відкладення кристалів моноурату натрію в синовіальній оболонці та хрящі запускає локальну запальну реакцію, активацію нейтрофілів, вивільнення протеаз і медіаторів запалення, що проявляється болем, припухлістю та деформацією суглобів. У хронічній стадії формуються тофуси — вузликові відкладення уратів у суглобах, хрящах, м’яких тканинах. Це безпосередній наслідок тривалої гіперурикемії саме пуринового походження. Таким чином, ключова біохімічна ознака задачі — підвищений вміст уратів — однозначно вказує на розлад обміну пуринів. Ані амінокислоти, ані піримідини, ані ліпіди або вуглеводи не мають уратів як кінцевого продукту свого нормального катаболізму. Тому тільки порушенням обміну пуринів можна пояснити гіперурикемію з подагричною артропатією.