У пацієнта, який помер від хронічної ниркової недостатності на фоні хронічного гломерулонефриту, нирки зменшені в розмірах, щільної консистенці, капсула знімається складно, оголяючи зернисту поверхню. На розрізі кірковий та мозковий шари тонкі, тканина нирок суха, сірого кольору. Як називаються такі нирки?

Чому це правильна відповідь

Вторинно-зморщені нирки є наслідком тривалого хронічного ушкодження, найчастіше зумовленого хронічним гломерулонефритом, яке призводить до дифузного склерозу та втраченого нефронального апарату. Це не є первинна судинна патологія, а результат пролонгованого імунозапального процесу, що вражає клубочки, канальці та інтерстицій, формуючи глобальну нефросклерозу. Макроскопічно нирки значно зменшені в розмірах, тверді на дотик, з нерівною, зернистою поверхнею, що відображає дифузну рубцеву перебудову паренхіми та множинні втягнення через втрату нефронів. У мікроскопічній картині визначаються глобальний гломерулосклероз, атрофія канальців, дифузний інтерстиційний фіброз, зменшена кількість судин та вторинні зміни артеріол у вигляді гіалінозу. Поступове знищення нефронів призводить до розширення проміжків між ними, що заповнюються колагеновою сполучною тканиною, тоді як залишкові нефрони демонструють компенсаторну гіпертрофію. Структура кіркового шару стоншується, що відповідає опису макроскопічних змін і підтверджує хронічність процесу. Патогенетично вторинне зморщування є завершальною фазою тривалої хронічної ниркової патології, що супроводжується прогресуючою втратою клубочкової фільтрації та розвитком хронічної ниркової недостатності. Імунні комплекси, комплемент-опосередковане ушкодження та персистуюче запалення стимулюють фіброз, роблячи процес незворотним. Втрата нефронів і їх заміщення сполучною тканиною створюють гістологічну основу для термінального склерозу. До ускладнень вторинного зморщування відносять тяжку артеріальну гіпертензію, уремію, анемію, електролітні порушення, а на морфологічному рівні — тромбози, вторинні інтерстиційні пієлонефрити, а також прискорене прогресування нефросклерозу. Високий рівень системних ускладнень корелює зі значною втратою функціональної паренхіми. Саме поєднання малих розмірів, щільної консистенції, складного відділення капсули, зернистої поверхні та стоншення обох шарів нирки свідчить про хронічний дифузний нефросклероз на фоні гломерулонефриту, що визначає діагноз як вторинно-зморщені. Інші варіанти демонструють інший патогенез, локалізацію і морфологію ушкодження, які не відповідають описаним класичним змінам.