У деяких дорослих людей після вживаних молока спостерігаються диспентичні явища. Дефіцит якого ферменту асоціюється з проблемою несприйняття молока?

Чому це правильна відповідь

Непереносимість лактози у дорослих є найпоширенішою ферментопатією у світі і зумовлена зниженням або повною відсутністю активності лактази-флоризин-гідролази (лактази) — мембранного ферменту щіткової облямівки ентероцитів тонкого кишечнику. Лактаза каталізує гідроліз дисахариду лактози (галактозил-β-1,4-глюкоза) на глюкозу та галактозу. Після відлучення від грудей у більшості людей (≈70 % населення Землі) відбувається фізіологічне зниження експресії гена LCT за рахунок мутацій у регуляторній ділянці MCM6 (поліморфізм C/T-13910 та G/A-22018), що призводить до гіполактазії дорослого типу (первинна лактазна недостатність). При дефіциті лактази не розщеплена лактоза надходить у товсту кишку, де піддається бактеріальній ферментації з утворенням коротколанцюгових жирних кислот, CO₂, H₂ та CH₄. Це викликає осмотичну діарею (лактоза утримує воду в просвіті кишки) та газоутворення з метеоризмом, бурчанням, болями та рідким стільцем через 30–120 хвилин після вживання молока. Клінічно це проявляється типовими диспептичними явищами: здуттям живота, болем, діареєю після молока чи молочних продуктів. Регуляція експресії лактази відбувається на транскрипційному рівні: у лактазо-персистентних осіб (переважно європейського походження) поліморфізм -13910C>T у енхансері гена LCT підтримує високу експресію ферменту протягом усього життя; у лактазо-неперсистентних — експресія різко падає після 3–5 років. Вторинна лактазна недостатність може виникати при ураженні щіткової облямівки (целіакія, вірусні гастроентерити, хвороба Крона). Жоден інший фермент (ліпаза, амілаза, мальтаза, пептидази) не гідролізує лактозу. Тому саме дефіцит лактази є безпосередньою причиною непереносимості молока у дорослих.