Пацієнта віком 57 років шпиталізували у важкому стані. За показниками біохімічного аналізу крові виявлено рН - 7,33, рСО2 артеріальної крові – 36 мм.рт.ст., SB-17 ммоль/л, ВЕ становить +6 ммоль/л. Який тип порушення кислотно-лужного балансу спостерігається у цьому разі?

Чому це правильна відповідь

Декомпенсований негазовий алкалоз характеризується підвищенням pH крові вище норми через накопичення бікарбонату чи втрату нелетких кислот без первинного порушення газообміну в легенях, що підтверджується нормальним pCO2 на рівні 36 мм рт. ст. при зниженому стандартному бікарбонаті SB 17 ммоль/л та позитивному BE +6 ммоль/л, вказуючи на надлишок основ. Основним механізмом є втрата H+ через блювання, діуретики чи гіперальдостеронізм, що зменшує концентрацію водневих іонів у позаклітинній рідині, змушуючи нирки утримувати бікарбонат для підтримки електронеутральності та екскретувати H+ з сечею, створюючи парадоксальну ацидурію. Декомпенсація виникає при значному надлишку основ, коли компенсаторна гіпервентиляція не встигає знизити pCO2 достатньо для нормалізації pH. Клінічно це проявляється нервово-м'язовою збудливістю з тетанією через зниження іонізованого кальцію в алкалотичному середовищі, гіпокаліємією та аритміями. Наслідками є ризик судом, порушення свідомості через церебральну вазоконстрикцію та дегідратація з гіповолемічним шоком при тривалій втраті рідини. Саме декомпенсований негазовий алкалоз є правильним варіантом, оскільки нормальне pCO2 виключає первинне респіраторне порушення, а позитивне BE та знижений SB вказують на метаболічний генез з надлишком основ без повної компенсації, тоді як ацидоз мав би протилежні зміни параметрів.