У пацієнта, який довгий час незбалансовано харчувався, уживав малу кількість білка, розвинулася жирова інфільтрація печінки. Відсутність якої речовини в їжі призвела до цього стану?

Чому це правильна відповідь

Жирова інфільтрація печінки при низькобілковому харчуванні виникає через дефіцит донорів метильних груп, необхідних для синтезу фосфатидилхоліну — основного фосфоліпіду оболонки VLDL. Єдиним фізіологічним джерелом лабільних метильних груп у організмі є метіонін, який перетворюється на S-аденозилметіонін (SAM) за участю метіонін-аденозилтрансферази. SAM є універсальним донором метилу для трьох послідовних реакцій метилювання фосфатидилетаноламіну до фосфатидилхоліну, що каталізуються фосфатидилетаноламін-N-метилтрансферазою (PEMT) у печінці. Фосфатидилхолін становить 70–95 % фосфоліпідів оболонки VLDL і є обов’язковим для формування та секреції цих ліпопротеїнів. При низькому надходженні метіоніну з їжею шлях PEMT блокується, а шлях Кеннеді (з екзогенного холіну) не може повністю компенсувати дефіцит, бо холін також частково синтезується з метіоніну. В результаті синтез фосфатидилхоліну різко падає, апоВ-100 не може сформувати зрілі VLDL, тригліцериди, що утворюються в гепатоцитах, не виводяться в кров і накопичуються в цитоплазмі у вигляді жирових крапель → розвивається стеатоз печінки. Дефіцит метіоніну також знижує синтез SAM, що порушує інші метилювання (ДНК, гістонів, катехоламінів), але ключовим для жирової дистрофії є саме блокада експорту тригліцеридів. Регуляція шляху PEMT відбувається на рівні експресії ферменту (індукується естрогенами) та доступності SAM. При тривалому білковому голодуванні печінка швидко втрачає здатність секретувати VLDL, навіть за наявності холіну, бо метіонін є єдиним джерелом метильних груп. Жодна інша речовина з наведених варіантів не є донором метилу і не може замінити метіонін у синтезі фосфатидилхоліну для експорту тригліцеридів.