На основі клінічних даних пацієнту вставлено попередній діагноз: гострий панкреатит. Укажіть біохімічний тест, який підтверджує цей діагноз.

Чому це правильна відповідь

Гострий панкреатит характеризується масивним ушкодженням ацинарних клітин підшлункової залози з вивільненням у кров великої кількості панкреатичних травних ферментів, серед яких α-амілаза (панкреатична ізоформа P-амілаза) є найчутливішим і найбільш специфічним біохімічним маркером. Панкреатична α-амілаза синтезується виключно ацинарними клітинами, накопичується в зимогенних гранулах і в нормі надходить у дванадцятипалу кишку. При гострому запаленні (алкоголь, жовчні камені, травма) відбувається передчасна внутрішньоклітинна активація трипсиногену та пошкодження клітинних мембран, внаслідок чого амілаза дифундує в інтерстицій, а потім у кров. Активність загальної α-амілази в сироватці при гострому панкреатиті зростає вже через 2–12 годин від початку нападу, досягає піку через 12–24 години (зазвичай у 3–10 разів вище норми) і залишається підвищеною 3–5 діб. Визначення саме панкреатичної ізоформи (P-амілаза) або співвідношення амілаза/креатиніновий кліренс (норма <4 %) дозволяє відрізнити панкреатичну гіперамілаземію від слинної (макроамілаземія, паротит). Одночасно часто підвищується активність ліпази (ще більш специфічний маркер, бо синтезується виключно підшлунковою залозою), але в багатьох тестах КРОК саме активність амілази крові залишається класичним і найбільш доступним підтвердженням діагнозу. Механізм підвищення простий — пряме вивільнення ферменту з некротизованих ацинарних клітин у кровотік. Інші ферменти (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, кисла фосфатаза, креатинін) не синтезуються в значних кількостях підшлунковою залозою і не підвищуються при ізольованому гострому панкреатиті. Тому саме визначення активності амілази крові є біохімічним тестом, що підтверджує діагноз гострого панкреатиту.