При глікогенозі (хворобі Гірке) пригнічується перетворення глюкозо-6-фосфату в глюкозу, що супроводжується порушенням розпаду глікогену в печінці. Дефіцит якого ферменту є причиною цього захворювання?

Чому це правильна відповідь

Глікогеноз типу I (хвороба Гірке) є спадковим порушенням обміну вуглеводів, зумовленим дефіцитом глюкозо-6-фосфатази, яка локалізується в ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів та клітин нирок. Цей фермент каталізує гідроліз глюкозо-6-фосфату до глюкози та неорганічного фосфату, що є фінальним етапом як глікогенолізу, так і глюконеогенезу для вивільнення вільної глюкози в кров. При дефіциті ферменту глюкозо-6-фосфат накопичується в цитозолі, активуючи глікогенсинтетазу та пригнічуючи глікогенфосфорилазу, що призводить до масивного відкладення глікогену в печінці та нирках. Одночасно блокується надходження глюкози в кров з обох джерел, викликаючи тяжку гіпоглікемію в міжприймальний період. Регуляція глікогенолізу в печінці здійснюється гормонально: глюкагон та адреналін через цАМФ та протеїнкіназу А фосфорилюють глікогенфосфорилазу, активуючи її, та глікогенсинтетазу, інактивуючи її. Однак при хворобі Гірке активація глікогенфосфорилази відбувається, утворюється глюкозо-6-фосфат, але його подальша конверсія в глюкозу неможлива, тому глікогеноліз ефективно блокується на кінцевому етапі. Накопичений глюкозо-6-фосфат спрямовується в пентозофосфатний шлях, посилюючи синтез НАДФН та жирних кислот, що призводить до гіпертригліцеридемії, а також у гліколіз з утворенням пірувату та лактату, викликаючи лактацидоз. Клінічно хвороба Гірке проявляється тяжкою гіпоглікемією натще, гепатомегалією через накопичення глікогену, затримкою росту, лактацидозом, гіперурікемією (через конкуренцію лактату за екскрецію в нирках та посилений розпад пуринів) та гіперліпідемією. Саме дефіцит глюкозо-6-фосфатази є ключовою причиною, оскільки порушення локалізується на етапі вивільнення глюкози з печінки, а не на ранніх стадіях розпаду глікогену чи гліколізу, що відрізняє цей тип глікогенозу від інших, де гіпоглікемія менш виражена або відсутня.