Послаблення кровопостачання органа зумовлює розвиток гіпоксії, яка активізує функцію фібробластів. Об’єм яких елементів нарощується в цій ситуації?

Чому це правильна відповідь

Хронічне послаблення кровопостачання викликає тривалу гіпоксію тканини, яка переводить метаболізм клітин на анаеробний шлях і активує гіпоксія-індукований фактор HIF-1α. HIF-1α у фібробластах та міофібробластах індукує транскрипцію генів TGF-β1, VEGF, PDGF та про-колагенових мРНК, що призводить до різкої активації синтезу компонентів міжклітинної речовини — колагену I та III типу, фібронектину, гіалуронану та протеогліканів. Паралельно гіпоксія пригнічує активність проліл- і лізил-гідроксилаз лише частково, але різко знижує експресію матриксних металопротеїназ (MMP-1, MMP-3) і підвищує синтез їх інгібіторів (TIMP-1), внаслідок чого деградація колагену сповільнюється, а його відкладення переважає. В результаті формується дифузний або вогнищевий фіброз (склероз) органа з наростанням об’єму щільної волокнистої міжклітинної речовини, що заміщає функціонуючу паренхіму. Саме наростання міжклітинної речовини є морфологічним субстратом хронічної гіпоксії і призводить до прогресуючого порушення функції органа за рахунок компресії капілярів, збільшення дифузійної відстані для кисню та механічного обмеження рухливості паренхіматозних елементів. Ключовою патогенетичною ознакою є переважання синтезу над деградацією позаклітинного матриксу під впливом HIF-1α → TGF-β1 сигнального шляху, що чітко відрізняє хронічну гіпоксичну активацію фібробластів від гострої ішемії (де переважає некроз) або від регенерації паренхіми.