У крові пацієнта спостерігається знижения кількості еритроцитів, гсемоглобіну, кольорового показника, концентрації сироваткового заліза, мікроанізоцитоз і пойкілоцитоз. Ці зміни супроводжуються розвитком гіпоксії. Який вид гіпоксії спостерігається в цьому разі?

Чому це правильна відповідь

У пацієнта розвивається гемічна гіпоксія як тип порушення, пов’язаний зі зниженням кисневої ємності крові через дефіцит функціонуючих еритроцитів та гемоглобіну при залізодефіцитній анемії. Зниження концентрації сироваткового заліза блокує синтез гему в еритроїдних попередниках через порушення активности феррохелатази та δ-амінолевулінової кислоти дегідратази, що призводить до зменшення продукції гемоглобіну, гіпо- та мікрохромних еритроцитів з мікроанізоцитозом та пойкілоцитозом як морфологічними ознаками неефективного еритропоезу. Зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну знижує кисневу ємність крові при нормальному PaO2 та насиченні гемоглобіну киснем, тому крива дисоціації оксигемоглобіну зміщується вліво через зниження 2,3-дифосфогліцерату в дефектних еритроцитах, ускладнюючи віддачу кисню тканинам. Гіпоксія виникає через недостатнє постачання кисню до мітохондрій клітин навіть при адекватній перфузії та вентиляції, що активує гіпоксія-індукований фактор HIF-1α з транскрипцією генів еритропоетину, але при залізодефіциті еритропоез залишається неефективним. Клінічно це проявляється блідістю, слабкістю, тахікардією та зниженням толерантності до навантажень через хронічну тканинну гіпоксію. Ключовим патогенетичним механізмом є саме зниження кисневої ємності крові через дефіцит гемоглобіну та еритроцитів, що пояснює гіпоксію при нормальному парціальному тиску кисню в артеріальній крові та відсутності порушень вентиляції чи циркуляції. Тривале перебігання гемічної гіпоксії призводить до компенсаторного збільшення серцевого викиду, гіперплазії лівого шлуночка, порушення енергетичного метаболізму з переходом на анаеробний гліколіз та ризиком поліорганної дисфункції при тяжкій анемії. Саме гемічна гіпоксія є правильним типом через первинне порушення транспортної функції крові, тоді як інші типи стосуються легеневої, серцево-судинної чи тканинної ланки кисневого забезпечення.