За даними бактеріоскопії мазку з уретри у хворого виявлено гонорею. Враховуючи, що препаратами вибору для лікування гонореї є фторхінолони, хворому необхідно призначити:

Чому це правильна відповідь

Ципрофлоксацин належить до групи фторхінолонів — синтетичних антибактеріальних засобів з бактерицидним типом дії, які реалізують свій ефект на молекулярному та клітинному рівнях шляхом інгібування ключових бактеріальних ферментів, що забезпечують реплікацію та транскрипцію ДНК. Для Neisseria gonorrhoeae фторхінолони тривалий час вважалися препаратами вибору, оскільки цей збудник є грамнегативним внутрішньоклітинним диплококом, чутливим до порушення процесів синтезу бактеріальної ДНК. Механізм дії ципрофлоксацину полягає в інгібуванні ДНК-гірази (топоізомерази II) та топоізомерази IV бактерій. ДНК-гіраза відповідає за суперспіралізацію бактеріальної ДНК, що є необхідною умовою для її нормальної реплікації та транскрипції, тоді як топоізомераза IV бере участь у розділенні дочірніх хромосом під час поділу клітини. Блокада цих ферментів призводить до накопичення розривів ДНК, зупинки синтезу нуклеїнових кислот і швидкої загибелі бактерій, що зумовлює бактерицидний характер дії препарату. Фармакокінетично ципрофлоксацин добре всмоктується при пероральному застосуванні, має високу біодоступність і добре розподіляється в тканинах, зокрема у слизовій оболонці сечостатевих шляхів, що є принципово важливим при лікуванні урогенітальних інфекцій. Препарат проникає всередину клітин, де може діяти на внутрішньоклітинно локалізовані мікроорганізми. Метаболізується частково в печінці, виводиться переважно нирками, що забезпечує високі концентрації в сечі та уретрі. Регуляція ефекту фторхінолонів пов’язана з ризиком розвитку резистентності при нераціональному застосуванні, що реалізується через мутації генів ДНК-гірази або зниження проникності бактеріальної клітинної стінки. Взаємодії з іншими препаратами можуть впливати на концентрацію ципрофлоксацину, зокрема через зв’язування з іонами кальцію, магнію або алюмінію. Клінічно важливими побічними ефектами є ураження сухожиль, нейротоксичні реакції та фотосенсибілізація, що безпосередньо пов’язані з механізмом дії класу. Саме ципрофлоксацин є правильним варіантом у цій задачі, оскільки він безпосередньо належить до фторхінолонів — групи, зазначеної в умові як препарати вибору для лікування гонореї. Його механізм дії, спектр активності проти Neisseria gonorrhoeae та здатність створювати терапевтичні концентрації в урогенітальному тракті забезпечують чіткий причинно-наслідковий зв’язок між фармакологічними властивостями препарату і клінічною ситуацією, описаною в тесті.