Пацiєнт iз дiагнозом гiпертонiчна хвороба приймає лiзиноприл. Який механiзм дiї цього гiпотензивного препарату?

Чому це правильна відповідь

Лізиноприл — інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ), один з основних засобів лікування гіпертонічної хвороби та хронічної серцевої недостатності. АПФ перетворює ангіотензин I на ангіотензин II — потужний судинозвужувальний пептид, який також стимулює секрецію альдостерону, вазопресину та ремоделювання серця і судин. Лізиноприл пригнічує цей фермент, тому ангіотензину II утворюється менше. Через це розширюються артеріоли, знижується загальний периферичний опір і артеріальний тиск, а зниження альдостерону зменшує затримку натрію та води. Той самий фермент руйнує брадикінін, тому при його пригніченні брадикінін накопичується, посилюючи судинорозширювальну дію, але водночас спричиняючи сухий кашель. Лізиноприл не є проліками, діє довго й виводиться нирками в незміненому вигляді. Серед побічних ефектів також гіперкаліємія й рідко ангіоневротичний набряк. Отже, механізм дії лізиноприлу — інгібування ангіотензинперетворювального ферменту.