У міокарді шлуночків досліджуваної людини порушені процеси реполяризації. Це призведе до порушення амплітуди, конфігурації та тривалості зубця:

Чому це правильна відповідь

Реполяризація кардіоміоцитів шлуночків є завершальною фазою потенціалу дії і відображає відновлення мембранного потенціалу після деполяризації. Саме цей електричний процес формує зубець Т на електрокардіограмі, оскільки він відповідає за електричну активність шлуночкового міокарда у фазі повернення до стану спокою. На мембранному рівні реполяризація зумовлена переважним виходом іонів калію через потенціалзалежні калієві канали та поступовим закриттям кальцієвих каналів. Зміна швидкості або синхронності цих процесів безпосередньо впливає на форму, амплітуду і тривалість реполяризаційної хвилі, яка реєструється як зубець Т. На рівні органа сумарна реполяризація мільйонів кардіоміоцитів шлуночків формує просторово-часовий електричний вектор. Будь-яке порушення тривалості або послідовності реполяризації різних ділянок міокарда призводить до зміни конфігурації зубця Т, що є чутливим показником стану іонного балансу і мембранних процесів. Регуляція реполяризації опосередковано залежить від вегетативних впливів та електролітного складу позаклітинного середовища, але її електрокардіографічним відображенням залишається саме зубець Т. Інші зубці ЕКГ формуються під час деполяризаційних процесів або активації передсердь і не відображають фазу реполяризації шлуночків. Саме тому порушення процесів реполяризації у міокарді шлуночків неминуче змінює амплітуду, конфігурацію та тривалість зубця Т. Цей прямий причинно-наслідковий зв’язок пояснює, чому правильним є саме цей варіант відповіді.