Хворому 56 років із скаргами на спрагу та часте сечовиділення було встановлено діагноз цукрового діабету та призначено бутамід. Яким є механізм дії цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Бутамід (толбутамід, хлорпропамід, глібенкламід, гліклазид тощо) належить до групи похідних сульфонілсечовини першого покоління і є типовим представником пероральних гіпоглікемізуючих засобів, що стимулюють секрецію інсуліну. Основний механізм дії полягає у зв’язуванні зі специфічним рецептором на мембрані бета-клітин острівців Лангерганса (SUR1-компонент АТФ-чутливого калієвого каналу), що призводить до його закриття, зменшення вихолу K+, деполяризації мембрани, відкриття потенціал-залежних кальцієвих каналів, надходження Ca2+ всередину клітини та екзоцитозу гранул, що містять інсулін. Внаслідок цього відбувається швидке вивільнення інсуліну першої фази та посилення другої фази секреції, що знижує рівень глюкози в крові незалежно від її початкової концентрації, однак препарат ефективний лише за умови збереження хоча б мінімальної кількості функціонуючих бета-клітин. Бутамід діє на молекулярному та клітинному рівнях виключно на бета-клітини підшлункової залози, не впливаючи на транспорт глюкози через мембрани, не пригнічуючи альфа-клітини та не впливаючи на всмоктування глюкози в кишечнику. Фармакокінетично бутамід добре всмоктується, значною мірою зв’язується з білками плазми, метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів (особливо у хлорпропаміду), виводиться переважно нирками, що зумовлює ризик кумуляції та гіпоглікемії при порушенні функції нирок або печінки, особливо у літніх пацієнтів. Тривалість дії препаратів першого покоління становить 12–24 години, що вимагає прийому 2–3 рази на добу. Клінічно похідні сульфонілсечовини показані при цукровому діабеті 2 типу з відносно збереженими бета-клітинами, основним побічним ефектом є гіпоглікемія, особливо при пропуску їжі або комбінації з інсуліном, а також можливі диспепсичні явища та дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю. Саме стимуляція бета-клітин острівців Лангерганса через закриття АТФ-чутливих калієвих каналів є єдиним механізмом дії бутаміду, що відрізняє його від бігуанідів (покращення утилізації глюкози тканинами), інгібіторів альфа-глюкозидаз (пригнічення всмоктування в кишечнику) та інсуліну (зовнішнє введення гормону).