У результаті землетрусу чоловік 50 років два дні перебував під завалом. Після звільнення з-під завалу у нього було встановлено діагноз синдрому тривалого розчавлення. Виникнення якого ускладнення в подальшому найбільш імовірне у цьому випадку?

Чому це правильна відповідь

Синдром тривалого розчавлення є екстремальним станом, що виникає внаслідок тривалого здавлення м’яких тканин, переважно скелетних м'язів, з подальшим їх масивним некрозом. Основою патології є реперфузійне ушкодження, при якому після звільнення від компресії різко відновлюється кровообіг у ішемізованих тканинах і у системний кровотік потрапляє велика кількість токсичних продуктів некрозу, включаючи міоглобін, калій, фосфати та органічні кислоти. Це створює тяжкий внутрішній токсичний вплив на органи-мішені, з яких нирки є найбільш уразливими. Механізм розвитку гострої ниркової недостатності при цьому синдромі включає кілька ключових ланок. Міоглобін, що вивільняється з некротизованих м'язів, в умовах ацидозу та дегідратації випадає в осад у просвіті ниркових канальців, утворюючи обструктивні закупорки. Одночасно продукти розпаду тканин мають безпосередній цитотоксичний вплив на епітелій канальців, спричиняючи гострий тубулярний некроз. Порушення мікроциркуляції та ішемія нефронів, що виникає на фоні гіповолемії, додатково поглиблюють ушкодження. Зміни електролітного складу крові також критично впливають на перебіг процесу. Гіперкаліємія, що виникає внаслідок масового виходу калію з м’язових клітин, викликає важкі порушення серцевого ритму, але більш важливим для нирок є те, що вона погіршує внутрішньониркову гемодинаміку та метаболізм. Метаболічний ацидоз, характерний для цього стану, посилює нефротоксичність міоглобіну і порушує активність ферментних систем канальців. Клінічно гостра ниркова недостатність маніфестує олігурією або анурією, підвищенням рівня креатиніну та сечовини, водно-електролітними порушеннями, метаболічним ацидозом та інтоксикацією. Відсутність своєчасної терапії веде до уремії, набряку мозку, серцевих аритмій і високу смертність. Таким чином, саме нирки є критичним органом-мішенню, а гостра ниркова недостатність — найтиповіше і найбільш ймовірне ускладнення. Важливо, що інші варіанти відповідей передбачають ураження органів, які не є основними мішенями для продуктів рабдоміолізу і не формують настільки характерного причинно-наслідкового ланцюга. Ключовою патогенетичною ознакою є міоглобінуричне ураження ниркових канальців, що прямо визначає правильну відповідь.