Під час обстеження у іноземного громадянина виявили кишковий шистосомоз. Яким шляхом він міг заразитися?

Чому це правильна відповідь

Кишковий шистосомоз спричинюється трематодою Schistosoma mansoni (або рідше S. japonicum, S. mekongi), яка належить до класу сисунів (Trematoda), типу плоских червів. Дорослі особини мають видовжене тіло довжиною 10–20 мм, диморфні за статтю: самці широкі з гінекофорним каналом, самки тонші та довші; поверхня тіла вкрита тегументом з шипиками. Яйця великі (110–180 × 50–70 мкм), овальні, з характерним бічним шипом у S. mansoni, що є ключовою морфологічною ознакою для діагностики. Фактори патогенності включають механічне пошкодження венозних сплетінь шипиками та присосками дорослих гельмінтів, токсико-алергічну дію метаболітів, а головне — імунне запалення навколо яєць, що відкладаються в венозних капілярах кишечника. Яйця проникають через стінку кишки в просвіт, викликаючи гранулематозне запалення, виразки, кровотечі та фіброз. Тропність саме до мезентеріальних вен нижнього відділу товстої кишки визначає клінічну картину з діареєю, кров'ю в калі та гепатоспленомегалією при хронічному перебігу. Життєвий цикл включає проміжного хазяїна — прісноводних молюсків роду Biomphalaria, з яких виходять інфекційні церкарії. Зараження відбувається перкутанно при контакті шкіри з водою, що містить вільноплаваючі церкарії. Церкарії активно проникають через неушкоджену шкіру, втрачають хвіст, перетворюються на шистосомули, мігрують через легені в портальну систему, де досягають статевої зрілості та паруються. Імунна відповідь спочатку еозинофільна з продукцією IgE, пізніше формується гранулематозне запалення з участю Т-хелперів 2 типу, що обмежує поширення яєць, але призводить до фіброзу печінки та портальної гіпертензії. Клінічна картина має гостру фазу (синдром Катаїми з лихоманкою та еозинофілією) та хронічну з кишковими та печінковими ушкодженнями. Діагностика базується на виявленні характерних яєць з бічним шипом у фекаліях методами седиментації чи Kato-Katz, серологічні тести корисні для скринінгу в неендемічних регіонах, ПЛР — для підтвердження. Диференціювати від інших трематодозів допомагає форма яєць та відсутність кришечки. Імунітет частковий, нестерильний, переважно гуморальний з еозинофілією; вакцини немає, профілактика включає уникнення купання в прісних водоймах ендемічних районів, санітарну обробку води, молюскоцидну боротьбу та масову хіміотерапію празиквантелом. Саме шлях зараження під час купання в річці є єдиним для кишкового шистосомозу, оскільки церкарії S. mansoni проникають перкутанно при контакті з контамінованою прісною водою в ендемічних осередках Африки, Південної Америки чи Азії. Ключова ознака — перкутанний механізм передачі — безпосередньо пов'язана з епідеміологією шистосомозу та пояснює зараження іноземного громадянина в ендемічному регіоні. Інші варіанти виключаються, бо шистосоми не передаються аліментарно чи трансмісивно через комарів, а потребують саме водного контакту з церкаріями.