До лікаря-інфекціоніста з хворою дитиною звернулися батьки, які тривалий час працювали в одній азіатській країні. У дитини шкіра землистого кольору, втрата апетиту, в’ялість, збільшені печінка, селезінка, периферичні лімфатичні вузли. Яке протозойне захворювання можна припустити у дитини?

Чому це правильна відповідь

Leishmania donovani та Leishmania infantum є внутрішньоклітинними паразитами з роду найпростіших, родини Trypanosomatidae, що мають дві форми розвитку: безджгутикову амастиготу в клітинах макрофагів ссавців і джгутикову промастиготу в кишечнику переносника – москіта роду Phlebotomus. Паразит тропний до клітин ретикуло-ендотеліальної системи, насамперед макрофагів печінки, селезінки, кісткового мозку та лімфатичних вузлів. Основними факторами патогенності є здатність виживати всередині фагосом макрофагів завдяки інгібіції фаголізосомального злиття та резистентності до реактивних форм кисню. Патогенез вісцерального лейшманіозу починається з укусу інфікованого москіта, введення промастигот у шкіру, їх захоплення макрофагами та перетворення на амастиготи з подальшим гематогенним і лімфогенним поширенням. Масивна проліферація паразитів у макрофагах призводить до гіперплазії ретикуло-ендотеліальної системи, значного збільшення печінки та селезінки, панцитопенії через ураження кісткового мозку. Клінічна картина формується тривалою лихоманкою неправильного типу, прогресуючим схудненням, землистим кольором шкіри через анемію та гіпербілірубінемію, в’ялістю, збільшенням периферичних лімфатичних вузлів. Захворювання характерне для ендемічних регіонів Азії, зокрема Індії, Бангладеш, Непалу. Діагноз вісцерального лейшманіозу підтверджується виявленням амастигот у пунктатах кісткового мозку, селезінки чи лімфатичних вузлів при мікроскопії, а також серологічними методами чи ПЛР. Клінічна тріада – лихоманка, гепатоспленомегалія та лімфаденопатія у дитини з анамнезом перебування в ендемічному регіоні Азії – є патогномонічною для вісцерального лейшманіозу. Саме поєднання землистого кольору шкіри, втрати апетиту, в’ялості та збільшення печінки, селезінки й лімфовузлів безпосередньо вказує на системне ураження ретикуло-ендотеліальної системи Leishmania, що відрізняє його від інших протозойних інфекцій.