Хворий звернувся із скаргами на загальну слабкість, головний біль, нудоту, блювання, рідкі випорожнення з домішками слизу та крові. При мікроскопії дуоденального вмісту та при дослідженні свіжих фекалій виявлено рухомі личинки. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Стронгілоїдоз спричиняється гельмінтом Strongyloides stercoralis, який є паразитичним нематодом, а не бактерією чи вірусом. Для цього збудника характерна наявність рухомих личинок, які можуть бути виявлені безпосередньо при мікроскопії дуоденального вмісту та свіжих фекалій. Саме личинки, а не яйця, є основною діагностичною формою, що принципово відрізняє стронгілоїдоз від більшості інших кишкових нематодозів. Морфологічною особливістю Strongyloides stercoralis є дрібні ниткоподібні личинки з активною рухливістю. Вони легко розпізнаються у нативних препаратах завдяки характерним рухам. Здатність личинок активно пересуватися у біологічному матеріалі є ключовою ознакою, яка безпосередньо зазначена в умові задачі. Патогенез захворювання повʼязаний із проникненням личинок через шкіру, подальшою міграцією з током крові до легень і повторним заковтуванням після підйому по дихальних шляхах. У кишечнику паразит спричиняє запальні та ерозивні зміни слизової оболонки, що зумовлює діарею з домішками слизу та крові, нудоту, блювання та загальну інтоксикацію. Особливістю Strongyloides stercoralis є здатність до аутоінвазії, що підтримує тривалий і прогресуючий перебіг хвороби. Імунна відповідь не забезпечує повної елімінації паразита, тому клінічні прояви можуть зберігатися роками та посилюватися при імунодефіцитних станах. Діагностика базується на мікроскопічному виявленні рухомих личинок у дуоденальному вмісті або свіжих фекаліях, що є вирішальною ознакою в даній задачі. Саме поєднання кишкових симптомів із наявністю рухомих личинок у зазначених матеріалах має прямий причинно-наслідковий звʼязок зі стронгілоїдозом і чітко відмежовує його від інших гельмінтозів.