Пацієнта шпиталізовано із запаленням жовчних шляхів. У порціях жовчі виявлено рухомі найпростіші грушоподібної форми, двоядерні, із опорним стрижнем-аксостилем. Яке протозойне захворювання діагностується в пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Giardia lamblia є джгутиковим найпростішим з класу Diplomonadida, існує у вегетативній трофозоїтній формі та цистній. Трофозоїт грушоподібної форми з округлим переднім та загостреним заднім кінцем, має два симетричних ядра з великими каріосомами, що надають вигляду "обличчя", чотири пари джгутиків для руху та опорний стрижень-аксостиль, що проходить по середній лінії, а також вентральний присмоктувальний диск для адгезії до епітелію кишечника. Цисти овальні з чотирма ядрами, стійкі у зовнішньому середовищі. Збудник не інвазує тканини, але тропний до проксимального відділу тонкого кишечника та жовчних шляхів. Патогенез лямбліозу починається з фекально-орального проникнення цист через воду чи їжу, після чого в дванадцятипалій кишці ексцистується трофозоїт, який адгезується до щіткової облямівки ентероцитів присмоктувальним диском, порушуючи всмоктування та викликаючи механічне подразнення. Масивна колонізація призводить до ентериту з діареєю, мальабсорбцією жирів та вуглеводів, а при міграції в жовчні шляхи — до холангіту чи холециститу без інвазії паренхіми. Імунна відповідь переважно гуморальна з секреторним IgA, що запобігає адгезії, та клітинна з активацією Т-лімфоцитів; у імунокомпрометованих можлива персистенція. Діагностика лямбліозу базується на виявленні трофозоїтів у дуоденальному вмісті чи жовчі за допомогою мікроскопії нативних чи забарвлених препаратів (за Романовським-Гімзою чи трихромом), де видно характерну грушоподібну форму, два ядра та аксостиль, а також рухливість у свіжих зразках. Цисти виявляють у фекаліях концентраційними методами; серологічні тести (ІФА на антитіла) та ПЛР застосовують для підтвердження. Диференціацію від інших протозоїв проводять за морфологією: лямблії двоядерні з присмоктувальним диском, на відміну від трихомонад чи амеб. Імунітет при лямбліозі переважно місцевий з секреторним IgA, що обмежує адгезію; післяінфекційний імунітет нестерильний, можливі реінфекції. Вакцин не існує; специфічна профілактика полягає в очищенні води та гігієні, неспецифічна — в санітарному контролі водопостачання. Саме лямбліоз діагностується в пацієнта, оскільки виявлення рухомих грушоподібних двоядерних найпростіших з аксостилем у жовчі класично відповідає трофозоїтам Giardia lamblia, а запалення жовчних шляхів зумовлене їхньою адгезією та подразненням без інвазії, що типово для хронічної форми з холангітом. Цей збудник чітко відмежовується від інших протозоїв: трихомонади мають ундулюючу мембрану без присмоктувального диска, балантидії — війчасті з макро- та мікронуклеусом, амеби — амебоподібний рух без джгутиків, токсоплазми — внутрішньоклітинні серпоподібні форми без аксостиля.