Забір крові для загального аналізу рекомендують проводити натщесерце та зранку. Які зміни складу крові можливі, якщо провести забір крові після приймання їжі?

Чому це правильна відповідь

Приймання їжі викликає фізіологічний постпрандіальний лейкоцитоз через перерозподіл лейкоцитів з маргінального пулу в циркулюючий кровотік та часткову демаргінацію з депо селезінки й кісткового мозку. Це відбувається за рахунок активації симпатичної нервової системи та вивільнення катехоламінів, які через β2-адренорецептори на ендотелії судин зменшують адгезію лейкоцитів до ендотелію, переводячи їх у центральний потік крові. На клітинному рівні катехоламіни та кортизол, що підвищується після їжі, змінюють експресію адгезійних молекул L-селектину на лейкоцитах та Е-селектину на ендотелії, зменшуючи маргінацію та збільшуючи кількість циркулюючих нейтрофілів і лімфоцитів. Максимальний підйом лейкоцитів спостерігається через 2–4 години після їжі, з переважанням нейтрофілів через їх швидку мобілізацію з маргінального пулу. Регуляція на системному рівні здійснюється через інтеграцію гуморальних сигналів (інсулін, глюкагон) та нервових імпульсів, що координують метаболічний відгук на нутрієнти з імунною готовністю. Зворотний зв’язок реалізується через зниження катехоламінів після завершення травлення, що повертає лейкоцити до маргінального пулу та нормалізує кількість у периферичній крові. Постпрандіальний лейкоцитоз є адаптивним механізмом, що підвищує доступність лейкоцитів для потенційного захисту при травленні, коли ризик бактеріальної транслокації з кишковика зростає. Це пояснює необхідність забору крові натщесерце для уникнення штучного підвищення кількості лейкоцитів, що може імітувати запальний процес.