До лікаря звернулася хвора зі скаргами на нежить, який посилюється навесні в період цвітіння рослин. Було встановлено діагноз алергійного риніту. Які зміни лейкоцитарної формули можна очікувати в аналізі крові цієї хворої?

Чому це правильна відповідь

Алергічний риніт належить до реакцій негайного типу, що реалізуються за участю IgE-опосередкованих механізмів. Після сенсибілізації організму повторний контакт з алергеном призводить до активації тучних клітин і базофілів, що запускає каскад імунних та клітинних реакцій. На системному рівні ключову роль відіграє Th2-тип імунної відповіді, при якому лімфоцити-хелпери стимулюють синтез інтерлейкінів IL-4, IL-5 та IL-13. Саме IL-5 є основним фактором, що регулює проліферацію, дозрівання та вихід еозинофілів з кісткового мозку в периферичну кров. Еозинофіли мають високу спорідненість до тканин, у яких відбувається алергічне запалення, зокрема слизової оболонки носа. Їх мембрани містять рецептори до IgE та хемокінів, що забезпечує активну міграцію в зону контакту з алергеном. На клітинному рівні еозинофіли виділяють основний білок, еозинофільну пероксидазу та інші медіатори, які підтримують запальну реакцію, підвищують проникність судин і посилюють секрецію слизу. Саме це зумовлює характерні прояви алергічного риніту. Таким чином, підвищення кількості еозинофілів у периферичній крові є прямим наслідком активації Th2-імунної відповіді та специфічної цитокінової регуляції, що робить еозинофілію типовою лабораторною ознакою алергічних захворювань.