Людина хворіє на цукровий діабет, що супроводжується гіперглікемією натще понад 7,2 ммоль/л. Рівень якого білка плазми крові дозволяє ретроспективно (за попередні 4-8 тижні до обстеження) оцінити рівень глікемії?

Чому це правильна відповідь

Глікозильований гемоглобін (HbA1c) є стабільним продуктом неферментативного глікозилювання β-ланцюгів гемоглобіну за механізмом реакції Майяра. Цей процес залежить виключно від концентрації глюкози в крові, а швидкість утворення HbA1c пропорційна рівню хронічної гіперглікемії. Еритроцити живуть приблизно 120 діб, але найбільший внесок у рівень HbA1c роблять останні 4–8 тижнів, коли відбувається інтенсивне глікозилювання молодших еритроцитів. Біохімічно реакція починається з утворення нестабільної шифт-основи між глюкозою і N-кінцевим валіном β-ланцюга гемоглобіну, яка згодом перетворюється на стабільний кетоамін (HbA1c). Оскільки цей продукт необоротний, він накопичується протягом усього життя еритроцита. Таким чином, HbA1c відображає середню концентрацію глюкози у плазмі за кілька тижнів, на відміну від миттєвих коливань глікемії. Регуляція цього процесу напряму залежить не від гормонів, а від середнього рівня глюкози в крові. При дефіциті інсуліну або при інсулінорезистентності концентрація глюкози зростає, що прискорює глікозилювання білків. HbA1c є особливо інформативним маркером, тому що не піддається швидким змінам після вживання їжі чи стресових впливів, на відміну від глюкози в плазмі або інсуліну. Клінічно підвищення HbA1c асоціюється зі збільшенням ризику мікросудинних ускладнень: нефропатії, ретинопатії, нейропатії. Високий рівень глікозильованих білків сприяє утворенню кінцевих продуктів глікозилювання (AGEs), які пошкоджують судини та базальні мембрани, що пояснює прогресування діабетичних ускладнень. Саме тому HbA1c є маркером вибору для ретроспективної оцінки глікемії. Жоден інший білок плазми не має такої стабільності, терміну існування та прямої залежності від середньої глюкози, що робить його правильним варіантом відповіді.