До лікаря звернувся хворий зі скаргами на постійну спрагу. Виявлена гіперглікемія, поліурія та підвищений вміст 17-кетостероїдів у сечі. Яке захворювання найбільш імовірне?

Чому це правильна відповідь

Комбінація постійної спраги, гіперглікемії та поліурії свідчить про хронічну гіперглікемію, тобто про діабетичний синдром. Ключова ж біохімічна ознака в умові — підвищений вміст 17-кетостероїдів у сечі. 17-кетостероїди — це продукти метаболізму глюкокортикоїдів та андрогенів кори наднирників. Їх підвищення означає посилений катаболізм стероїдних гормонів, а отже — гіперпродукцію стероїдів. Поєднання надлишку глюкокортикоїдів із гіперглікемією і поліурією є типовим для так званого стероїдного діабету — стану, коли глюкокортикоїди викликають вторинний порушений вуглеводний обмін. Механістично глюкокортикоїди (передусім кортизол) різко стимулюють глюконеогенез у печінці: індукують експресію ключових ферментів (фосфоенолпіруваткарбоксикіназа, фруктозо-1,6-бісфосфатаза, глюкозо-6-фосфатаза), підвищують мобілізацію амінокислот із м’язів (катаболізм білка) і збільшують надходження субстратів у глюконеогенез. Це веде до посиленого утворення глюкози в печінці, незалежно від потреб організму. Одночасно глюкокортикоїди знижують периферичну утилізацію глюкози за рахунок інсулінорезистентності в м’язах і жировій тканині. Таким чином формується стійка гіперглікемія. Регуляція цього процесу йде через вісь гіпоталамус–гіпофіз–наднирники: надлишок АКТГ або екзогенних глюкокортикоїдів підтримує високий рівень кортизолу, який, діючи через внутрішньоклітинні рецептори, змінює транскрипцію генів ферментів вуглеводного, білкового та ліпідного обміну. Підвищення 17-кетостероїдів є лабораторним маркером хронічно підвищеного синтезу й розпаду кортикостероїдів. На фоні такого гормонального фону глюкоза постійно надходить у кров, а інсулінова система не справляється, що імітує або доповнює цукровий діабет. Клінічно гіперглікемія вище ниркового порогу призводить до глюкозурії. Глюкоза в просвіті нефрону підвищує осмотичний тиск фільтрату і викликає осмотичний діурез — збільшення об’єму сечі (поліурія). Втрата рідини стимулює центр спраги, що проявляється полідипсією. Отже, класична тріада — спрага, поліурія, гіперглікемія — тут чітко пояснюється дією надлишку глюкокортикоїдів, а не первинним дефіцитом інсуліну. Саме цим стероїдний діабет принципово відрізняється від інсулінозалежного діабету: першопричиною є надлишок контрінсулярних гормонів (глюкокортикоїдів), а не аутоімунне руйнування β-клітин. Підвищення 17-кетостероїдів є прямим доказом гіперфункції кори наднирників або тривалого введення стероїдів. Жоден інший варіант відповіді не дає одночасно гіперглікемію, діабетичну симптоматику та підвищення 17-кетостероїдів, тому «Стероїдний діабет» є єдиним біохімічно логічним вибором.