Під час дослідження коронарних артерій виявлені атеросклеротичні бляшки з кальцинозом, що закривають просвіт судин на 1/3. У м’язі дрібні множинні білуваті прошарки сполучної тканини. Як називається процес, виявлений у міокарді?

Чому це правильна відповідь

Дифузний кардіосклероз є хронічним патологічним процесом, що характеризується поступовою заміною кардіоміоцитів сполучною тканиною по всьому міокарду без формування великих вогнищ. Він розвивається при тривалому ішемічному ушкодженні серця, коли недостатність кровопостачання призводить до атрофії та загибелі м’язових волокон. Ця форма кардіосклерозу є морфологічним підґрунтям хронічної ішемічної хвороби серця. Макроскопічно міокард стає менш еластичним, інколи дещо збільшеним, має тьмяний вигляд. Окремі світлі смуги сполучної тканини, що дифузно розсіяні, не утворюють грубих локалізованих рубців. Мікроскопічно виявляється розростання колагенових волокон між атрофованими кардіоміоцитами, нерідко з ділянками застійних явищ у судинах та ознаками хронічної ішемії. Важливим патогенетичним механізмом є хронічне звуження коронарних артерій та повільно прогресуюча ішемія, що спостерігається при атеросклерозі. Кальциноз бляшок відображає тривалий перебіг атеросклеротичного процесу та сприяє ще більшому порушенню коронарного кровотоку. Внаслідок цього виникає хронічна гіпоксія, яка не викликає гострого некрозу, але стимулює фіброзування. Дифузний кардіосклероз призводить до прогресуючої серцевої недостатності, порушення ритму та провідності через заміну кардіоміоцитів нефункціональною тканиною. Він не формує чіткого рубця, тому має відмінний клінічний та морфологічний перебіг у порівнянні з післяінфарктними змінами. У контексті завдання ключовим є опис множинних дрібних білуватих прошарків сполучної тканини у міокарді, що є типовою ознакою саме дифузного кардіосклерозу. Відсутність вказівки на великий рубець чи гострий некроз виключає інфаркт або післяінфарктний стан і дозволяє ідентифікувати характер ураження як поширене хронічне фіброзування.