Ізольована клітина серця людини автоматично генерує імпульси збудження з частотою 60 разів за хвилину. З якої структури серця отримано цю клітину?

Чому це правильна відповідь

Автоматична генерація імпульсів з частотою близько 60 разів за хвилину є проявом фізіологічного автоматизму серця, що реалізується на клітинному та мембранному рівнях. Ця властивість притаманна спеціалізованим пейсмекерним клітинам, здатним самостійно досягати порогового потенціалу без зовнішнього збудження. У клітинах синоатріального вузла відсутній стабільний потенціал спокою, а замість нього формується повільна діастолічна деполяризація. Вона зумовлена поступовим входженням іонів Na⁺ через If-канали та зменшенням виходу K⁺, що поступово наближає мембранний потенціал до порогового рівня. Досягнення порогу відкриває потенціалзалежні Ca²⁺-канали, що ініціює потенціал дії. Саме кальцієвий струм, а не натрієвий, визначає фазу деполяризації в пейсмекерних клітинах, що є характерною ознакою синоатріального вузла. Частота спонтанної деполяризації клітин цього вузла є найвищою в провідній системі серця. Завдяки цьому синоатріальний вузол нав’язує власний ритм усім іншим структурам серця через механізм пригнічення нижчих водіїв ритму. Отже, здатність ізольованої клітини генерувати імпульси з частотою близько 60 за хвилину зумовлена специфічними іонними механізмами автоматизму, які властиві саме клітинам синоатріального вузла.