На ЕКГ пацієнта мають місце такі зміни: зубець P - нормальний, інтервал P — Q - вкорочений, шлуночковий комплекс QRST - розширений, зубець R -двогорбий або двофазний. Яка із форм аритмії має місце у даного пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Скорочення інтервалу P — Q виникає тоді, коли збудження від передсердь до шлуночків проходить швидше, ніж через фізіологічно повільний атріовентрикулярний вузол. У синдромі WPW існує додатковий м'язовий шлях проведення між передсердями і шлуночками (пучок Кента), який минає AV-вузол і передає імпульс на шлуночковий міокард без нормальної вузлової затримки. Саме обхід AV-вузла робить час атріовентрикулярного проведення коротшим, тому P зберігається нормальним (синусовий старт), а P — Q стає вкороченим. Розширення комплексу QRST при WPW пояснюється тим, що рання частина шлуночків активується не через швидку, синхронізовану систему Гіса–Пуркіньє, а через повільніший міокардіальний шлях від місця передчасного входу збудження. Це створює фазу повільного початкового поширення деполяризації по шлуночковому міокарду, після чого решта шлуночків збуджується через нормальну провідну систему. Суміш повільного старту і подальшого швидкого проведення збільшує тривалість шлуночкової деполяризації і робить комплекс ширшим. Двогорбий або двофазний зубець R відображає неоднорідність напрямків і швидкостей поширення фронту деполяризації у шлуночках. Коли частина міокарда активується передчасно через додатковий шлях, а інша — трохи пізніше через систему Гіса–Пуркіньє, у різних відведеннях сумарний вектор деполяризації змінюється поетапно. Це може давати розщеплення вершини R або формування двофазної конфігурації, бо електричні вектори ранньої та пізньої активації частково відрізняються за напрямком. Ключовий регуляторний рівень тут — провідна система серця та її властивості швидкості проведення і рефрактерності. AV-вузол фізіологічно забезпечує затримку і фільтрацію частоти, тоді як додатковий шлях у WPW позбавлений цієї вузлової затримки, тому передача імпульсу на шлуночки стає ранньою. Це створює електрофізіологічний субстрат для передчасного збудження шлуночків і характерних змін на ЕКГ, які прямо випливають з альтернативного маршруту проведення. Зворотні зв'язки проявляються тим, що рання активація частини шлуночків змінює послідовність реполяризації, бо реполяризація залежить від попередньої деполяризації та локальних рефрактерних властивостей. Через змінену активацію виникає вторинна зміна форми шлуночкового комплексу як інтегрального результату взаємодії двох шляхів проведення. Саме поєднання нормального P, вкороченого P — Q та розширеного шлуночкового комплексу з деформацією R найкраще узгоджується з механізмом передчасного збудження при WPW.