У чоловіка 63-х років захворювання почалось гостро з явищ гострого трахеїту і бронхіту, до яких приєдналася бронхопневмонія. На 10-ту добу хворий помер від легенево-серцевої недостатності. На розтині виявлений фібринозно-геморагічний ларинготрахеобронхіт; легені збільшені в об’ємі, на розрізі мають 'пістрявий' вигляд за рахунок чергування ділянок бронхопневмонії, крововиливів у легеневу паренхіму, гострих абсцесів і ателектазів. У внутрішніх органах - дисциркуляторні та дистрофічні зміни. Який діагноз найбільш вірогідний?

Чому це правильна відповідь

Грип, важка форма, є гострою вірусною інфекцією з вираженою цитопатичною дією на епітелій дихальних шляхів, що призводить до некрозу слизової, десквамації епітелію та глибоких порушень мікроциркуляції. У важких формах розвивається фібринозно-геморагічний ларинготрахеобронхіт, який морфологічно характеризується некрозом епітелію, геморагічним просочуванням стінок, відкладенням фібрину і формуванням щільних, легко відшаровуваних плівок. Такий характер ураження є патогномонічним саме для важких форм грипу, оскільки вірус має високий тропізм до епітеліальних клітин і викликає масову їх загибель. У легенях важка форма грипу спричиняє виражені зміни з формуванням вогнищевої або зливної бронхопневмонії, що часто має геморагічний характер. Макроскопічно легені збільшені, на розрізі пістряві — чергуються ділянки повнокров’я, крововиливів, ділянки фібринозного запалення та бронхопневмонічні вогнища. Цей строкатий характер пов’язаний як із тяжкими порушеннями судинної проникності, так і з високою вірулентністю інфекційного агента, що провокує дифузні некротичні та ексудативні процеси. Патогенез таких змін пов’язаний з токсичною дією вірусу на ендотелій судин і епітелій бронхів, що викликає плазморрагію, мікротромбози і геморагічний синдром. Одночасно виникають глибокі зміни в імунній регуляції, які сприяють розвитку вторинних бактеріальних уражень і наростанню дихально-серцевої недостатності. Смерть у важких формах грипу найчастіше пов’язана з гострою легенево-серцевою недостатністю, що відображено у клінічній історії. Ключовою ознакою, що дозволяє встановити саме важку форму грипу, є поєднання фібринозно-геморагічного ураження верхніх дихальних шляхів і мультифокальної геморагічної бронхопневмонії. Такі зміни не виникають при типових формах інших респіраторних вірусних інфекцій, які рідко призводять до масивних крововиливів і деструкції тканин. Тому саме цей варіант є найбільш обґрунтованим у контексті описаної морфології.