Хворий гіпотонією, відчувши погіршення загального стану прийняв без контролю лікаря кілька таблеток ефедрину через короткі проміжки часу. Але деякий час поліпшення спостерігав тільки після прийому першої таблетки. Яким явищем обумовлено таке дію?

Чому це правильна відповідь

Ефедрин є непрямим симпатоміметиком змішаної дії, який стимулює вивільнення норадреналіну з пресинаптичних терміналей адренергічних нейронів та частково безпосередньо активує α- і β-адренорецептори. Основний прессорний ефект реалізується за рахунок вивільнення медіатора з везикул у синаптичну щілину з подальшою стимуляцією постсинаптичних адренорецепторів судин і серця. При повторному введенні з короткими інтервалами везикулярні запаси норадреналіну швидко виснажуються, а процес їх відновлення (синтез і транспорт у везикули) потребує значно більше часу, тому наступні дози ефедрину вже не здатні викликати вивільнення медіатора і прессорний ефект різко зменшується або зникає. Тахіфілаксія до ефедрину розвивається протягом хвилин-годин саме через виснаження пулу норадреналіну, що доступний для вивільнення, і є класичним прикладом швидкого зниження відповіді при повторному введенні непрямих симпатоміметиків. Цей механізм відрізняється від кумуляції, яка пов’язана з накопиченням препарату в організмі, та від хронічного звикання, що розвивається протягом тижнів і супроводжується десенситизацією рецепторів. У описаній ситуації поліпшення спостерігалося лише після першої таблетки, а наступні не дали ефекту, що патогномонічно вказує на тахіфілаксію через виснаження медіаторних запасів. Ефедрин добре всмоктується при пероральному прийомі, має період напіввиведення близько 3–6 годин, частково метаболізується в печінці, частково виводиться нирками в незміненому вигляді. При багаторазовому прийомі з короткими інтервалами концентрація препарату в плазмі може навіть зростати, але через відсутність медіатора для вивільнення прессорна дія не реалізується. Саме виснаження везикулярного норадреналіну, а не зміна фармакокінетики препарату, є причиною швидкого зникнення ефекту. У клінічній практиці тахіфілаксія до ефедрину відома давно і є підставою для обмеження його застосування як прессорного засобу, особливо при необхідності тривалого підвищення артеріального тиску. На відміну від прямих адреноміметиків (адреналін, норадреналін, фенілефрин), які діють безпосередньо на рецептори і не викликають тахіфілаксії, непрямі симпатоміметики (ефедрин, амфетамін, тирамін) швидко втрачають ефективність при повторному введенні через той самий механізм виснаження медіатора.