Під час оперативного втручання на фоні використання гігронію різко знизився артеріальний тиск. Представники яких груп лікарських препаратів можуть нормалізувати артеріальний тиск?

Чому це правильна відповідь

Гігроній належить до гангліоблокаторів, тобто препаратів, що блокують N-холінорецептори в автономних гангліях і переривають передачу імпульсів як у симпатичних, так і в парасимпатичних шляхах. Це рецепторний механізм дії, який реалізується на рівні вегетативної нервової системи та проявляється системними гемодинамічними ефектами. У судинах, особливо в артеріолах і венулах, тонус у нормі значною мірою підтримується симпатичними вазоконстрикторними впливами через α1-адренорецептори; тому блокада гангліїв гігронієм різко зменшує симпатичний тонус, викликає генералізовану вазодилатацію, зниження загального периферичного опору, венозного повернення та падіння артеріального тиску, що й описано в задачі. Щоб швидко нормалізувати артеріальний тиск на тлі гангліоблокади, потрібно обійти заблоковану ланку нейротрансмісії в гангліях і безпосередньо активувати ефекторні рецептори судинної стінки. Саме це роблять α-адреноміметики: вони є агоністами α1-адренорецепторів гладких м’язів судин і викликають вазоконстрикцію. Активація α1-рецептора через Gq-білок запускає фосфоліпазу C з утворенням IP3 та DAG, підвищує внутрішньоклітинний Са2+ у гладком’язових клітинах і призводить до їх скорочення, збільшуючи загальний периферичний опір і підвищуючи артеріальний тиск. На органному та системному рівнях α-адреноміметики підвищують артеріальний тиск як за рахунок звуження артеріол, так і через веноконстрикцію, що збільшує венозне повернення до серця та серцевий викид. Це особливо важливо в умовах операції, коли гіпотензія може погіршувати перфузію життєво важливих органів. Оскільки проблема викликана саме “вимкненням” симпатичного тонусу гангліоблокатором, препарат, що напряму відновлює судинну вазоконстрикцію на рівні α1-мішені, є патогенетично обґрунтованим способом швидкої корекції. Фармакокінетично вазопресорні α-адреноміметики в операційній практиці зазвичай застосовують парентерально, що забезпечує швидкий початок дії та керованість ефекту. Їх дія не потребує інтактної гангліонарної передачі, бо вони працюють на постсинаптичних рецепторах ефекторних клітин, тобто обходять місце блокади гігронієм. Саме ця фармакологічна логіка й визначає вибір групи в тесті. Ключова ознака задачі — різке падіння артеріального тиску на фоні гангліоблокатора — означає, що потрібно підвищити судинний тонус прямою стимуляцією α-рецепторів. α-адреноміметики відмежовуються від інших груп тим, що вони відновлюють вазоконстрикцію без участі нервових гангліїв, тоді як гангліоблокатори або холіноміметики не усувають причину гіпотензії й можуть її посилювати.