Хвора на бронхіальну астму приймала таблетки, які викликали безсоння, головний біль і підвищення артеріального тиску. Який препарат міг стати причиною таких ускладнень?

Чому це правильна відповідь

Ефедрин належить до симпатоміметиків змішаної дії, які впливають на адренергічні синапси як прямим стимулювальним впливом на α- та β-адренорецептори, так і непрямо — шляхом вивільнення норадреналіну з пресинаптичних закінчень. Такий механізм зумовлює системну активацію симпато-адреналової системи з впливом на серцево-судинну та центральну нервову систему. На молекулярному рівні ефедрин активує β-адренорецептори бронхів, що забезпечує бронходилатацію і зменшення бронхоспазму, через що препарат історично застосовувався при бронхіальній астмі. Одночасно стимуляція α-адренорецепторів судин призводить до вазоконстрикції, підвищення загального периферичного опору та зростання артеріального тиску, що безпосередньо пояснює розвиток артеріальної гіпертензії у пацієнтки. Важливою фармакокінетичною особливістю ефедрину є добра абсорбція при пероральному прийомі та здатність проникати через гематоенцефалічний барʼєр. На відміну від багатьох інших бронхолітиків, ефедрин чинить виражений центральний стимулювальний ефект, що проявляється психомоторним збудженням, безсонням, головним болем і тривожністю. Центральні побічні ефекти зумовлені підвищенням концентрації катехоламінів у синапсах ЦНС та активацією центральних адренергічних структур. Одночасне підвищення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску є прямим наслідком системної β1- та α-адренергічної стимуляції, що характерно саме для препаратів із непрямою симпатоміметичною дією. Ключовою фармакологічною ознакою в умові задачі є поєднання бронхолітичного ефекту з вираженими центральними та серцево-судинними побічними реакціями при пероральному прийомі. Саме такий профіль дії та побічних ефектів є типовим для ефедрину, що чітко відмежовує його від інших препаратів, наведених у варіантах відповіді.