A man has signs of acute respiratory viral disease. His physician referred him for microbiological testing. A mucus smear obtained from the patient’s tonsils contains spherical microorganisms arranged in short chains. The patient was diagnosed with tonsillitis. What microorganisms were detected in the smear from the patient's tonsils?

Чому це правильна відповідь

Стрептококи є грампозитивними бактеріями сферичної форми, що розташовуються в мазку у вигляді ланцюжків різної довжини через поділ у одній площині без повного роз'єднання клітин. Вони не утворюють спор, не мають джгутиків, часто мають капсулу в деяких патогенних штамів, а клітинна стінка містить групоспецифічні полісахариди, що визначають серологічну класифікацію за Ленсфілдом. Найпоширенішим патогенним видом для верхніх дихальних шляхів є Streptococcus pyogenes, який належить до β-гемолітичних стрептококів групи A і є основною причиною бактерійного тонзиліту. Основні фактори патогенності стрептококів включають М-протеїн та гіалуронову капсулу, що забезпечують адгезію та захист від фагоцитозу, стрептолізин O і S як гемолітичні токсини, стрептокіназу, ДНКазу та гіалуронідазу як ферменти агресії, що сприяють поширенню в тканинах. Екзотоксин у вигляді еритрогенного токсину викликає скарлатину при певних штамах. Тропність Streptococcus pyogenes до слизових мигдаликів і глотки зумовлює локальне запалення з утворенням нальотів. Патогенез тонзиліту при стрептококовій інфекції починається з адгезії на епітелії мигдаликів, локального розмноження з продукцією токсинів і ферментів, що призводить до некрозу епітелію, ексудації та регіонарного лімфаденіту. Вроджена імунна відповідь активує фагоцитоз, але М-протеїн перешкоджає йому, тоді як набутий гуморальний імунітет з утворенням антитіл до М-протеїну та стрептолізину формується пізніше і може призводити до постстрептококових ускладнень, таких як ревматична лихоманка чи гломерулонефрит. Клінічна картина гострого тонзиліту з високою температурою, болем у горлі та нальотами типова саме для стрептококової етіології. Діагностика базується на взятті мазка з мигдаликів, фарбуванні за Грамом з виявленням грампозитивних коків у ланцюжках, подальшому посіві на кров'яний агар з визначенням β-гемолізу та чутливості до бацитрацину для Streptococcus pyogenes. Серологічні методи виявляють підвищення титру антистрептолізину O чи анти-ДНКази B. Диференціація від стафілококів ґрунтується на характері розташування в гроздеподібних скупченнях у стафілококів проти ланцюжків у стрептококів, а від диплококів — на відсутності парного розташування. Імунітет після стрептококової інфекції є типоспецифічним гуморальним, стійким до певного серовару М-протеїну, але не перекісним між різними сероварами. Вакцини проти Streptococcus pyogenes не існує через велику антигенну варіабельність та ризик аутоімунних реакцій. Профілактика включає своєчасне лікування антибіотиками для запобігання ускладнень та дотримання гігієни для зменшення краплинної передачі. У задачі ключовою ознакою є виявлення в мазку з мигдаликів сферичних мікроорганізмів, розташованих короткими ланцюжками, що морфологічно відповідає саме стрептококам. Ця ознака безпосередньо пов'язана з діагнозом тонзиліту, оскільки Streptococcus pyogenes є основним бактерійним збудником гострого тонзиліту, на відміну від вірусної етіології, де бактерії в мазку не виявляються. Інші варіанти, такі як стафілококи чи диплококи, мають інше розташування клітин і рідше викликають типовий тонзиліт з такою морфологією.