У дитини на слизовій оболонці щік та на язиці виявлені білуваті плями, які нагадують молоко, що скипілося. У виготовлених препаратах-мазках знайдені грампозитивні овальнi дріжджоподі6ні клітини. Які це збудники?

Чому це правильна відповідь

Candida spp., переважно Candida albicans, є дріжджоподібними грибами з родини Saccharomycetaceae, що в тканинах та мазках виявляються як грампозитивні овальні чи округлі брунькуючі клітини розміром 2–6 мкм, часто з псевдоміцелієм у вигляді ланцюжків видовжених клітин. У патологічному матеріалі при кандидозі ротової порожнини характерною є наявність як дріжджових клітин, так і ниткоподібного псевдоміцелію, що дозволяє диференціювати від інших грибів чи бактерій. На штучних середовищах утворюють кремоподібні колонії, а при 37°C на сироватковому агарі чи кукурудзяному – справжній міцелій з хламідоспорами, що є діагностичною ознакою C. albicans. Основними факторами патогенності є адгезини на поверхні клітин для прикріплення до епітелію слизових, протеази та фосфоліпази, що руйнують міжклітинні зв’язки та сприяють інвазії, а також здатність до диморфізму з переходом у гіфальну форму при проникненні в тканини. Гриби роду Candida є умовно-патогенними, колонізують шкіру та слизові в нормі, але при імуносупресії чи дисбактеріозі викликають поверхневі чи системні мікози. Патогенез орального кандидозу полягає в надмірному розмноженні на слизовій ротової порожнини з утворенням білуватих нальотів, що нагадують згорнуте молоко, легко знімаються з залишковою еритемою, через локальне запалення та продукцію ферментів агресії. Діагностика базується на клінічній картині та мікроскопії нативних чи забарвлених за Грамом препаратів зі слизової з виявленням грампозитивних дріжджоподібних клітин та псевдоміцелію. Посів на середовище Сабуро дозволяє отримати культури з подальшою ідентифікацією за утворенням хламідоспор чи тестом на проростання. Серологічні методи та ПЛР застосовуються при інвазивному кандидозі для виявлення антигенів чи ДНК у крові. Диференціювати від бактеріальних нальотів допомагає саме наявність дріжджових клітин та псевдоміцелію, а не коків чи паличок. Імунітет при кандидозі переважно клітинний з провідною роллю нейтрофілів та макрофагів, а також місцевий гуморальний з секреторними IgA. При порушенні клітинного імуніту чи дисбактеріозі розвивається захворювання. Післяінфекційний імунітет неповний через умовно-патогенну природу, рецидиви часті при факторах ризику. Вакцини відсутні, профілактика включає раціональне використання антибіотиків, корекцію імунодефіцитів та гігієну ротової порожнини в немовлят та хворих. Правильність варіанту Гриби роду Кандіда зумовлена класичною клінічною картиною білуватих нальотів на слизовій щік та язика, що нагадують згорнуте молоко, та мікроскопічним виявленням грампозитивних овальних дріжджоподібних клітин, що прямо вказує на оральний кандидоз. Жоден інший збудник з наведених не утворює таких нальотів та не має дріжджової морфології в мазках зі слизової рота.