Під час мікроскопічного дослідження мазку слизової оболонки піхви виявлено: великі грампозитивні мікроорганізми овальної подовженої форми, які утворювали псевдоміцелій. На яке середовище необхідно зробити посів, щоб виділити ймовірного збудника?

Чому це правильна відповідь

Candida albicans є дріжджоподібним грибом, що належить до умовно-патогенної флори, має овальну або подовжену форму клітин розміром 3–6 мкм, грампозитивний при фарбуванні, здатний утворювати псевдоміцелій (ниткоподібні структури з видовжених клітин без справжніх перегородок) та справжній міцелій у тканинах, а також хламідоспори на спеціальних середовищах. Клітини розмножуються брунькуванням, не утворюють спор у класичному розумінні, але хламідоспори є товстостінними структурами для виживання. Збудник не має джгутиків чи капсули, але поверхневі маннопротеїни забезпечують адгезію. Основними факторами патогенності є адгезини для прикріплення до епітелію, протеази та фосфоліпази як ферменти агресії, здатність до диморфізму з переходом від дріжджової форми до гіфальної для інвазії тканин, утворення біоплівки на слизових та катетерах. Candida albicans має тропність до слизових оболонок рота, піхви, шкіри та системних органів при імуносупресії. Патогенез вульвовагінального кандидозу пов'язаний з дисбалансом мікрофлори, підвищенням глікогену при естрогенах, локальним розмноженням з утворенням псевдоміцелію, що проникає в епітелій, викликаючи запалення, сирнистий наліт та свербіж. Діагностика базується на мікроскопії нативних чи фарбованих препаратів з виявленням брунькуючих клітин та псевдоміцелію, посіві на середовище Сабуро, де ростуть кремові колонії з дріжджовим запахом, подальшим підтвердженням утворення хламідоспор на кукурудзяному агарі чи тестом проростання трубки. Серологічні методи та ПЛР застосовуються рідше, переважно при системному кандидозі. Диференціація від інших Candida базується на утворенні хламідоспор та псевдоміцелію саме C. albicans. У задачі мікроскопія мазка зі слизової піхви виявила великі грампозитивні овальні клітини з псевдоміцелієм, що патогномонічно для Candida albicans як основного збудника вульвовагінального кандидозу. Для виділення та ідентифікації необхідно провести посів саме на середовище Сабуро, яке є стандартним грибним середовищем з низьким pH та антибіотиками для пригнічення бактерій, що забезпечує ріст дріжджоподібних грибів. Інші середовища призначені для бактерій і не підходять для ізоляції Candida. Імунітет при кандидозі переважно клітинний з роллю Т-хелперів та нейтрофілів, гуморальні антитіла не захищають від поверхневої інфекції. Післяінфекційний імунітет слабкий через антигенну варіабельність. Специфічної вакцини не існує, профілактика включає корекцію факторів ризику, таких як антибіотикотерапія чи діабет, та місцеве застосування азолів.