Зі слизових оболонок і мокротиння пацієнта, який довгий час приймав імунодепресанти, були виділені великі грампозитивні овальні клітини з брунькуванням, розташовані хаотично, та довгасті клітини, розташовані ланцюжками. Який збудник виділений?

Чому це правильна відповідь

Кандиди, переважно Candida albicans, є дріжджоподібними грибами з роду Candida, що мають овальну або подовжену форму клітин розміром 3–6 мкм, грампозитивні при фарбуванні, розмножуються брунькуванням з утворенням бруньок на широкій основі. У патологічному матеріалі при інвазивних формах спостерігається диморфізм: дріжджові клітини розташовані хаотично, а видовжені клітини утворюють псевдоміцелій у вигляді ланцюжків без справжніх перегородок. На спеціальних середовищах формуються хламідоспори – товстостінні округлі структури. Гриби не утворюють справжнього міцелію з септами, не мають спор у класичному розумінні, джгутиків чи капсули, але поверхневі маннопротеїни забезпечують адгезію до епітелію. Основними факторами патогенності є адгезини для прикріплення до слизових, секреторні аспартил-протеїнази та фосфоліпази, що руйнують міжклітинні контакти та мембрани, здатність до морфологічного переходу від дріжджової форми до гіфальної для проникнення в тканини, утворення біоплівки. Candida має тропність до слизових оболонок рота, піхви, стравоходу, бронхолегеневої системи, особливо в умовах імуносупресії, коли порушується клітинний імунітет. Патогенез кандидозу дихальних шляхів чи слизових у пацієнтів з імунодепресією включає ендогенне джерело з надмірним розмноженням умовно-патогенної флори, адгезію, інвазію з утворенням псевдоміцелію, некрозом епітелію та запальною реакцією з нальотами. Діагностика базується на мікроскопії нативних чи фарбованих препаратів з мокротиння чи зішкрібу зі слизових, де виявляють брунькуючі овальні клітини та псевдоміцелій, посіві на середовище Сабуро з подальшим підтвердженням хламідоспор на кукурудзяному агарі чи тестом проростання трубки для C. albicans. Серологічні методи та ПЛР застосовуються при системному кандидозі для виявлення антигенів чи ДНК. Диференціація від бактерій ґрунтується на розмірі клітин, брунькуванні та відсутності типового бактерійного поділу. У задачі з мокротиння та слизових пацієнта на фоні імунодепресії виділено великі грампозитивні овальні клітини з брунькуванням та довгасті клітини ланцюжками, що патогномонічно вказує на диморфізм Candida з дріжджовою формою та псевдоміцелієм. Ця морфологічна картина безпосередньо пов'язана з опортуністичним кандидозом у імунокомпрометованих хворих, де гриб переходить до інвазивної форми. Інші варіанти, такі як актиноміцети чи стрептококи, мають бактерійну морфологію без брунькування та псевдоміцелію. Імунітет при кандидозі переважно клітинний з ключовою роллю нейтрофілів та Т-лімфоцитів, гуморальні антитіла не захищають від інвазії. Післяінфекційний імунітет слабкий, реінфекції часті при імуносупресії. Специфічної вакцини не існує, профілактика включає зменшення факторів ризику, таких як тривала імунодепресія чи антибіотикотерапія, та застосування азолів для профілактики в групах ризику.