У дитини з підозрою на дифтерію з зіву виділена чиста культура мікроорганізмів та вивчені їх морфологічні, тинкторіальні, культуральні та біохімічні властивості, які виявилися типовими для збудників дифтерії. Яке дослідження необхідно ще провести для видачі висновку про те, що виділена патогенна дифтерійна паличка?
- А Визначення токсигенних властивостей Правильна
- Б Визначення уреазної активності
- В Визначення властивості розщеплювати крохмаль
- Г Визначення протеолітичних властивостей
- Д Визначення цистиназної активносгі
Чому це правильна відповідь
Збудником дифтерії є Corynebacterium diphtheriae — грампозитивна паличкоподібна бактерія з характерною булавоподібною формою та зернами волютину, які добре виявляються при спеціальних методах фарбування. Вона не утворює спор і капсул, є нерухомою та належить до коринебактерій, які можуть існувати як у токсигенній, так і в нетоксигенній формі. Ключовим фактором патогенності Corynebacterium diphtheriae є екзотоксин дифтерії, який блокує білковий синтез у клітинах шляхом інактивації фактору елонгації EF-2. Саме токсин, а не сама присутність бактерії, визначає розвиток клінічних проявів захворювання, включно з некрозом слизових оболонок, утворенням фібринозних плівок та системними ураженнями серця і нервової системи. Патогенез дифтерії принципово залежить від токсигенності штаму. Нетоксигенні коринебактерії можуть колонізувати слизові оболонки, але не спричиняють класичної клінічної картини дифтерії. Тому навіть за наявності типової морфології, тинкторіальних, культуральних і біохімічних властивостей неможливо зробити остаточний висновок про патогенність без підтвердження здатності продукувати токсин. Основою лабораторної діагностики на завершальному етапі є саме визначення токсигенних властивостей виділеного штаму. Це досягається шляхом спеціальних методів, зокрема реакції преципітації в агарі, яка дозволяє виявити продукцію дифтерійного токсину. Лише після цього можна підтвердити, що виділена культура є патогенною дифтерійною паличкою. Таким чином, вирішальною ознакою в даній задачі є необхідність відмежувати токсигенні штами Corynebacterium diphtheriae від нетоксигенних. Саме встановлення токсигенності забезпечує прямий причинно-наслідковий зв’язок між властивостями збудника та можливістю розвитку дифтерії, що робить цей варіант єдино правильним.