Під час розтину трупа чоловіка, що страждав на крупозну пневмонію і помер від пневмококового сепсису, у правій плевральній порожнині містилося 900 мл каламутної зеленувато-жовтого кольору рідини. Листки плеври тьмяні, повнокровні. Назвіть клінікоморфологічну форму запалення в плевральній порожнині:
- А Емпієма Правильна
- Б Гострий абсцес
- В Флегмона
- Г Фібринозне запалення
- Д Хронічний абсцес
Чому це правильна відповідь
Емпієма плеври є клініко-морфологічною формою гнійного запалення серозної порожнини, що характеризується накопиченням у ній густого, каламутного ексудату з високим вмістом нейтрофілів, тканинного детриту та мікроорганізмів. На відміну від абсцесу, який завжди має осередковий характер і форму порожнини у товщі тканини, емпієма завжди є порожнинним процесом, що розгортається на тлі серозиту. Наявність значного об’єму гнійного ексудату в плевральній порожнині є патогномонічною ознакою цього діагнозу. Макроскопічно рідина в плевральній порожнині при емпіємі є густою, каламутною, жовто-зеленого кольору, що пов’язано з домінуванням нейтрофільного компоненту та розпадом еритроцитів. Листки плеври тьмяні, гіперемовані, можуть бути вкриті фібрином, але фібрин тут є вторинним, бо провідною є гнійна ексудація з утворенням великої кількості протеолітичних ферментів, що руйнують тканини. Мікроскопічно переважає гнійне запалення з масивною нейтрофільною інфільтрацією, мікроабсцедуванням та некротичними змінами мезотелію. Патогенетично емпієма плеври при пневмококовій інфекції виникає внаслідок поширення запального процесу з легеневої паренхіми на серозну оболонку. Бактеріальна інвазія стимулює інтенсивний приплив нейтрофілів, що призводить до активного протеолізу, підвищеної судинної проникності та утворення гною. У випадку сепсису реакція стає більш генералізованою, що пояснює значний об’єм ексудату. Ускладненнями емпієми є облітерація плевральної порожнини, організація ексудату з формуванням фіброзних спайок, бронхоплевральна нориця та хронічна дихальна недостатність. Без лікування процес може перейти в хронічну фазу, але в умовах пневмококового сепсису смерть часто настає ще до організації. У контексті питання критичним є поєднання гнійного вмісту великого об’єму, запальних змін плеври та фатального сепсису, що недвозначно вказує саме на емпієму, а не на інфільтративні або вогнищеві форми запалення.