У людини, що виконувала важку фізичну роботу в умовах підвищеної температури навколишнього середовища, змінилася кількість білків плазми крові. Що саме має місце у даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Відносна гіперпротеїнемія є наслідком втрати води з плазми без реального збільшення синтезу білків. У ситуації інтенсивної фізичної роботи при високій температурі навколишнього середовища активуються механізми терморегуляції, що супроводжується посиленою потовіддачею. Піт має гіпотонічний характер, а тому втрата рідини переважно з водою та електролітами викликає згущення крові, тоді як абсолютна кількість білків залишається сталою. Це призводить до підвищення їх концентрації в одиниці об’єму, що й визначається як відносна гіперпротеїнемія. Механізм цього порушення пов’язаний з активацією симпатико-адреналової системи та збільшенням секреції адреналіну, який стимулює потовиділення й серцево-судинні реакції, спрямовані на підтримку гомеостазу при тепловому стресі. Втрата води з позаклітинного простору зменшує об’єм плазми, що тягне за собою гемоконцентрацію. Немає стимулів для прискорення синтезу білків у печінці, тому їх абсолютна кількість не змінюється, але лабораторно фіксується підвищення показників загального білка. Клінічно це може супроводжуватись зменшенням об’єму циркулюючої крові, концентрацією еритроцитів та підвищенням в’язкості крові, що підвищує ризик гіпоксії тканин через ускладнену мікроциркуляцію. Водночас відносна гіперпротеїнемія може бути маркером дегідратації і компенсаторної реакції організму на тепловий стрес, а не патологічного процесу з боку білкового обміну. Таким чином, правильний варіант відповіді обумовлений ключовим патогенетичним чинником – дегідратацією внаслідок посиленої пітливості, що веде до зменшення плазмового об’єму та відносного підвищення концентрації білків, без їх надлишкового синтезу або руйнування. Це класичний приклад відносного, а не абсолютного порушення білкового обміну.