При підйомі в гори у альпініста розвинулась ейфорія, яка замінилася головним болем, запамороченням, серцебиттям, задишкою, що перейшла в апное. Яке порушення кислотно-лужної рівноваги розвинулось в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку порушення кислотно-лужної рівноваги є наслідком гіпервентиляції, яка виникає у відповідь на гіпоксію при підйомі на висоту. Зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі активує периферичні хеморецептори каротидних та аортальних тілець, що стимулюють дихальний центр та призводять до збільшення частоти й глибини дихання. Результатом є посилене видалення СО₂ з організму. Втрата СО₂ веде до зниження парціального тиску вуглекислоти (pCO₂), яка є основною складовою вугільної кислоти в крові. Це зменшує концентрацію іонів водню за рівнянням Гендерсона-Гассельбаха і зумовлює підвищення рН крові, тобто респіраторний (газовий) алкалоз. На молекулярному рівні це порушує роботу іонних каналів нейронів та міоцитів, збільшуючи їх збудливість, що проявляється ейфорією, неврологічними симптомами та тахікардією. Механізми адаптації включають ниркову компенсацію – збільшення екскреції бікарбонату і затримку протонів, однак вона розвивається протягом кількох діб. На ранньому етапі алкалоз залишається некомпенсованим, тому симптоми прогресують. Через зниження вільного кальцію в плазмі внаслідок підвищеного зв’язування з альбуміном виникають нейром’язові порушення – судоми, парестезії, запаморочення. Ішемія мозку, пов’язана з вазоконстрикцією мозкових судин при алкалозі, погіршує клінічний стан – з’являється головний біль, порушення свідомості, можливі епізоди апное внаслідок пригнічення дихального центру після початкової гіпервентиляції. Таким чином, саме гіпервентиляція, спричинена гіпоксією на висоті, і подальше зниження CO₂ є ключовою патогенетичною ознакою. Правильний варіант відповіді – газовий алкалоз, оскільки механізм порушення зумовлений зміною вентиляції легень та концентрації CO₂, а не метаболічними або видільними факторами.