У чоловіка 40-ка років у ділянці шиї виникло почервоніння та набряк шкіри і з часом розвинувся невеликий гнійник. На розрізі осередок щільний, жовто-зеленого забарвлення. У гнійних масах видно білі крупинки. Гістологічно виявлено друзи грибка, плазматичні та ксантомні клітини, макрофаги. Який найбільш вірогідний вид мікозу?

Чому це правильна відповідь

Йдеться про хронічний специфічний запальний процес інфекційної природи, який належить до глибоких мікозів та характеризується гнійно-гранульоматозним перебігом. Актиномікоз викликається променистими грибами роду Actinomyces, що морфологічно займають проміжне положення між бактеріями і грибами та здатні формувати характерні колоніальні структури в тканинах. Макроскопічно осередок при актиномікозі щільний, жовто-зеленого кольору, з гнійним вмістом, у якому визначаються так звані "сірчані зерна" — білі або жовтуваті крупинки. Саме ці включення є колоніями актиноміцетів і є патогномонічною ознакою даного процесу, що безпосередньо відповідає опису. Мікроскопічно виявляють друзи грибка — радіально розташовані нитки з еозинофільним периферичним вінчиком, навколо яких формується виражена гранульоматозна реакція. Для неї характерна наявність макрофагів, плазматичних клітин, ксантомних клітин, а також зон гнійного розплавлення, що відображає поєднання продуктивного та ексудативного запалення. Патогенетично процес розвивається повільно, з інфільтративним ростом у навколишні тканини, схильністю до формування абсцесів і нориць. Саме поєднання хронічного перебігу, гнійника з "сірчаними зернами" та характерної клітинної інфільтрації робить цей варіант єдино правильним у контексті наведеної морфологічної картини.