В експерименті у кролика було видалено верхній шийний вузол симпатичного стовбура. На боці видалення спостерігаються почервоніння і підвищення температури шкіри голови. Яка форма порушень периферичного кровообігу розвинулася у

Чому це правильна відповідь

Видалення верхнього шийного симпатичного гангліона призводить до повного переривання постгангліонарних симпатичних волокон, що іннервують судини голови та шиї на іпсилатеральному боці. У нормі ці волокна забезпечують постійний базальний вазоконстрикторний тонус артеріол шкіри через α1-адренорецептори за рахунок низькочастотного спонтанного вивільнення норадреналіну. Після денервації виникає раптова втрата цього тонусу, різке розширення резистивних артеріол та прекапілярних сфінктерів, зростання гідростатичного тиску в капілярах і значне збільшення кровонаповнення шкіри. Це класична нейропаралітична (денерваційна) артеріальна гіперемія, при якій кровотік може зростати в 5–10 разів, шкіра стає гарячою на дотик і яскраво-червоною через значне підвищення оксигенації венозної крові (зменшення артеріовенозної різниці по кисню). Збільшення тепловіддачі з поверхні шкіри є прямим наслідком розширення судин і зростання перфузії. Така гіперемія зберігається тижні-місяці, поки не розвинеться гіперчутливість денервованих судин до циркулюючих катехоламінів або часткова реіннервація. Ключовою патогенетичною ознакою саме нейропаралітичної форми є повна відсутність симпатичного тонусу після перерізки нервових волокон, що відрізняє її від нейротонічної (при короткочасному подразненні симпатичних волокон) та від усіх інших видів артеріальної гіперемії, де тонус регулюється збереженою іннервацією або місцевими метаболітами.