У клініці для лікування інфаркту міокарда пацієнту введено ембріональні стовбурові клітини, що одержано шляхом терапевтичного клонування в цього ж пацієнта. Як називається цей вид трансплантації?

Чому це правильна відповідь

Терапевтичне клонування пацієнта передбачає перенесення ядра соматичної клітини самого хворого в енуклеїровану яйцеклітину, подальший розвиток бластоцисти та отримання ембріональних стовбурових клітин, які генетично ідентичні реципієнту (за винятком мітохондріальної ДНК донорської яйцеклітини). Отримані таким чином стовбурові клітини несуть ядерний геном самого пацієнта, тому при їх введенні в міокард після інфаркту повністю відсутні антигени гістосумісності, чужі для імунної системи реципієнта. Це виключає активацію Т-клітинного імунного впізнавання через MHC I та MHC II, продуктів, а також реакції відторгнення, опосередковані NK-клітинами чи антитілами. Відсутність імунологічного бар’єру робить даний вид трансплантації аутологічним (аутотрансплантацією) за своєю суттю, незважаючи на те, що клітини пройшли стадію репрограмування та диференціювання in vitro. Генетична ідентичність донора і реципієнта забезпечує повну імунологічну толерантність, запобігає хронічному відторгненню та необхідності імуносупресії, що є критичним при регенеративній терапії постінфарктного міокарда. Такий підхід теоретично дозволяє заміщувати некротизовані кардіоміоцити новими функціональними клітинами без ризику імунного руйнування трансплантата. Ключовою патогенетичною ознакою аутотрансплантації є повна ідентичність геному трансплантованих клітин геному реципієнта, що усуває всі молекулярні механізми алогенної імунної відповіді (пряме та непряме розпізнавання антигену, активація CD4+ і CD8+ Т-лімфоцитів, продукція прозапальних цитокінів та антитіл). Саме тому даний метод класифікується як аутотрансплантація, навіть коли клітини отримані через проміжну стадію терапевтичного клонування.