При гістологічному дослідженні біоптату шкіри виявлені гранульоми, які складаються з макрофагальних вузликів з наявністю лімфоцитів та плазматичних клітин. Крім того, зустрічаються великі макрофаги з жировими вакуолями, які містять запакованих у вигляді куль збудників захворювання (клітини Вірхова). Грануляційна тканина добре васкуляризована. Для якого захворювання характерна описана гранульома?

Чому це правильна відповідь

Лепра спричиняється Mycobacterium leprae — бактерією з роду мікобактерій, яка за своєю будовою є кислотостійкою паличкою з грампозитивним типом клітинної стінки. Вона має товсту ліпідну оболонку, багату на міколеві кислоти, що зумовлює її стійкість у тканинах та здатність тривало персистувати всередині клітин макрофагальної системи. Збудник не росте на штучних поживних середовищах, що є принципово важливою діагностичною ознакою. Ключовою морфологічною ознакою, описаною в умові, є наявність так званих клітин Вірхова — великих макрофагів із численними жировими вакуолями, заповненими скупченнями мікобактерій у вигляді куль. Таке внутрішньоклітинне накопичення Mycobacterium leprae є патогномонічним саме для лепри і не зустрічається при інших гранульоматозних захворюваннях. Патогенез лепри пов’язаний з тривалим внутрішньоклітинним паразитуванням збудника в макрофагах і клітинах Шванна. В умовах недостатньо ефективної клітинної імунної відповіді мікобактерії активно розмножуються, що призводить до формування лепрозних гранульом, багатих на макрофаги, лімфоцити та плазматичні клітини. Добра васкуляризація грануляційної тканини також характерна для лепрозного процесу. Імунна відповідь при лепрі має вирішальне значення для морфології уражень. При лепроматозній формі, яка відповідає опису в задачі, переважає недостатній клітинний імунітет, що дозволяє збуднику масово накопичуватися в макрофагах. Це різко відрізняє лепру від туберкульозу, де формується щільна епітеліоїдноклітинна гранульома з казеозним некрозом. Таким чином, вирішальними мікробіологічними та гістологічними ознаками є клітини Вірхова з великою кількістю мікобактерій і відсутність казеозного некрозу. Саме цей комплекс ознак чітко вказує на лепру і дозволяє відмежувати її від інших гранульоматозних інфекцій.