Фармакологічні ефекти антидепресантів пов’язані з блокуванням (інгібуванням) ними ферменту, який каталізує розпад таких біогенних амінів, як норадреналін і серотонін в мітохондріях нейронів головного мозку. Який фермент бере участь у цьому процесі?

Чому це правильна відповідь

Моноамінооксидаза (МАО) є мітохондріальним ферментом, що окиснює моноаміни (норадреналін, серотонін, дофамін, фенілетиламін) з утворенням відповідних альдегідів, аміаку та перекису водню; існує два ізоферменти — МАО-А (переважно розщеплює серотонін і норадреналін) та МАО-В (переважно дофамін і фенілетиламін). Інгібітори МАО (іМАО) необоротно або оборотнозв’язуються з активним центром ферменту, блокуючи окисне дезамінування, що призводить до накопичення серотоніну і норадреналіну в цитоплазмі пресинаптичних терміналів і підвищення їхнього вивільнення в синаптичну щілину. На молекулярному рівні це посилює серотонінергічну та норадренергічну передачу в лімбічній системі, префронтальній корі та стовбурі мозку, що є основним механізмом антидепресивної дії класичних неселективних іМАО (ніаламід, фенелзин, транілципромін) та селективних інгібіторів МАО-А (моклобемід). Фармакодинамічно накопичення біогенних амінів при блокаді МАО відбувається поступово, антидепресивний ефект проявляється через 10–20 днів, що пов’язано з необхідністю накопичення медіаторів та десенситизації пресинаптичних ауторецепторів (α2-адренорецепторів та 5-HT1A/1B-рецепторів). Саме інгібування МАО є первинним і єдиним механізмом дії цієї групи антидепресантів, тоді як інші ферменти (декарбоксилаза, трансаміназа, ліаза, пептидаза) беруть участь у синтезі або розпаді інших класів сполук і не є мішенню антидепресантів. Клінічно блокада МАО застосовується при резистентних депресіях, атипових депресіях і деяких тривожних розладах, але обмежена через ризик тирамінового («сирного») синдрому при вживанні продуктів, багатих тираміном, та небезпечні взаємодії з серотонінергічними препаратами (ризик серотонінового синдрому). Саме інгібування моноамінооксидази є ключовою фармакологічною ознакою антидепресантів цієї групи і чітко відрізняє їх від інгібіторів зворотного захоплення (СІЗЗСН, ТЦА) та інших механізмів.