При дисбактеріозах, що супроводжуються процесом гниття (внаслідок розмноження протея, псевдомонад) і підвищенням рН фекалій, необхідно призначати біологічні препарати, що окислюють середовище і справляють антагоністичну дію. Які мікроорганізми до цього придатні?

Чому це правильна відповідь

Біфідумбактеріі є бактеріями, які належать до облігатно анаеробної нормальної мікрофлори кишечника людини. За морфологією це грампозитивні палички, часто розгалужені, без спор і джгутиків, що відрізняє їх від умовно-патогенних ентеробактерій. Їх клітинна стінка типова для грампозитивних бактерій і не містить ліпополісахариду, тому вони не мають ендотоксичної дії. Основною біологічною властивістю біфідумбактерій є активне бродіння вуглеводів із утворенням органічних кислот, передусім молочної та оцтової. Саме ці кислоти знижують рН кишкового вмісту, створюючи несприятливе середовище для гнильної мікрофлори, зокрема протея та псевдомонад. Крім цього, біфідумбактерії проявляють антагоністичну дію за рахунок конкуренції за поживні речовини та адгезійні рецептори слизової оболонки кишечника. Патогенетично при дисбактеріозах із процесами гниття відбувається зсув мікробіоценозу в бік умовно-патогенних грамнегативних бактерій, які продукують аміак, аміни та інші лужні метаболіти, що підвищують рН фекалій. Введення біфідумбактерій сприяє відновленню нормальної мікрофлори, окисленню середовища та пригніченню росту гнильних мікроорганізмів, що безпосередньо відповідає умові задачі. Діагностично стан дисбактеріозу оцінюють за бактеріологічним дослідженням калу з визначенням кількісного та якісного складу мікрофлори. Саме зниження кількості біфідумбактерій є типовою ознакою дисбіотичних станів. Тому їх використання у складі біологічних препаратів є патогенетично обґрунтованим методом корекції. Імунологічно біфідумбактерії стимулюють місцевий кишковий імунітет, зокрема продукцію секреторного IgA, та опосередковано підтримують бар’єрну функцію слизової оболонки. Специфічної вакцини не існує, а профілактика дисбактеріозів ґрунтується на раціональному застосуванні антибіотиків і використанні пробіотиків. Саме здатність окислювати середовище та антагонізм щодо гнильної флори робить біфідумбактеріі єдино правильним варіантом відповіді.