В опіковому відділенні виник спалах госпітальної інфекції. Від пацієнтів із гнійними ускладненнями та у змивах із поверхонь у санвузлах виділені грам-рухливі палички. Збудник є аеробом, лактозу не розкладає, при рості на МПА утворює пігмент синьо-зеленого кольору. Який мікроорганізм є найімовірнішим збудником цієї госпітальної інфекції?

Чому це правильна відповідь

Pseudomonas aeruginosa є грамнегативною прямою паличкою з полярним джгутиком, що забезпечує рухливість, строго аеробною, без капсули в типових штамах, але з слизовим шаром у мукоїдних варіантах, без спор. Клітинна стінка містить ендотоксин, а бактерія характеризується продукцією характерних пігментів — пірвердина (синьо-зеленого, флуоресцентного) та піоцианіну (зеленувато-синього), що забарвлює колонії та середовище. Збудник не ферментує лактозу, окислює глюкозу, позитивний на оксидазу та каталазу, росте на простих середовищах з утворенням великого пігменту на МПА. Основними факторами патогенності є екзотоксин А (інгібує синтез білка), екзоензим S, фосфоліпази, протеази, альгінат для біоплівки, пілі для адгезії та тропність до вологих середовищ, пошкоджених тканин та імунокомпрометованих хворих. Патогенез госпітальних інфекцій, спричинених P. aeruginosa, пов'язаний з контамінацією вологих поверхонь, розчинів, катетерів та рук персоналу в опікових, реанімаційних відділеннях. Збудник адгезується до некротичних тканин опіків, продукує токсини та ферменти, що руйнують тканини, викликаючи гнійне запалення, некроз та сепсис. Ендотоксин та екзотоксин А зумовлюють системну інтоксикацію, а альгінатна біоплівка захищає від антибіотиків та імунної відповіді. Імунна відповідь включає нейтрофільну інфільтрацію, але часто неефективна через протеази, що руйнують комплемент та антитіла. Діагностика базується на культуральному виділенні з гнійного вмісту, змивів чи крові на простих середовищах, де колонії мають характерний фруктовий запах, синьо-зелений пігмент та флуоресценцію в УФ. Біохімічна ідентифікація включає оксидазопозитивність, відсутність ферментації лактози, окислення глюкози; диференціацію від інших неферментуючих паличок проводять за пігментом та ростом при 42°C. Серологія та ПЛР застосовують для типування штамів у спалахах. Імунітет при псевдомонадній інфекції переважно гуморальний з антитілами до токсину А та поверхневих антигенів, але слабкий через варіабельність та біоплівку. Вакцин не існує через антигенну гетерогенність; профілактика включає суворий контроль вологих поверхонь, дезінфекцію та раціональне використання антибіотиків. Саме Pseudomonas aeruginosa є найімовірнішим збудником спалаху в опіковому відділенні, оскільки рухливі грамнегативні палички, що не ферментують лактозу та утворюють синьо-зелений пігмент на МПА, класично відповідають цьому виду, а екологія в вологих середовищах санвузлів та тропність до опікових ран безпосередньо зумовлюють гнійні ускладнення в госпітальних умовах. Цей збудник чітко відмежовується від інших: Escherichia ферментує лактозу без пігменту, Proteus роїться з уреазою, Salmonella не продукує пірвердин, Bacteroides анаеробний без пігменту.