У дитини 2-х років з катаральними явищами та висипом на шкірі лікар запідозрив скарлатину. Внутрішньошкірно дитині ввели невелику кількість сироватки до еритрогенного токсину стрептокока, на місці ін’єкції висип зник. Що означають результати реакції?

Чому це правильна відповідь

Streptococcus pyogenes є грампозитивною бактерією ланцюжкової форми, що розташовується парами чи короткими ланцюжками, не утворює спор, капсул чи джгутиків, але має гіалуронову капсулу в деяких штамах та М-протеїн на поверхні. Збудник продукує еритрогенний токсин (піогенний екзотоксин типів A, B чи C), який є суперантигеном і викликає характерний скарлатинозний висип через масивну активацію Т-лімфоцитів та вивільнення цитокінів. Патогенез скарлатини включає первинне ураження ротоглотки з тонзилітом, подальшу продукцію токсину, що гематогенно поширюється та викликає токсичний синдром з дрібноточковим висипом на гіперемованій шкірі, симптомом Пастіа та малиновим язиком. Еритрогенний токсин є ключовим фактором патогенності при скарлатині, викликаючи капілярну крихкість, еритему та десквамацію шкіри. У імунокомпетентних дітей після перенесеної скарлатини формується антитоксичний імунітет до конкретного типу токсину. Реакція Діка є класичним тестом на чутливість до еритрогенного токсину: внутрішньошкірне введення розведеного токсину викликає локальну еритему в чутливих осіб, тоді як нейтралізація антитоксичною сироваткою (реакція Шульца-Чарлтона) призводить до побіління висипу на місці ін’єкції в хворих на скарлатину через зв’язування циркулюючого токсину антитілами. Діагностика скарлатини базується на клінічній картині з катаральними явищами, висипом та епіданамнезом, підтверджується виділенням β-гемолітичного стрептокока групи A з зіву на кров’яний агар з ідентифікацією за чутливістю до бацитрацину та ПІР-тестом. Реакція Шульца-Чарлтона історично використовувалася для підтвердження: зникнення висипу на місці введення антитоксичної сироватки вказує на наявність циркулюючого еритрогенного токсину та підтверджує етіологію стрептококової інфекції. Сучасно частіше застосовують швидкі тести на антиген стрептокока чи ПЛР. Імунітет при скарлатині антитоксичний щодо еритрогенного токсину та антибактеріальний щодо М-протеїну, формується після захворювання, але через існування багатьох сероварів повторні тонзиліти можливі, скарлатина рідко рецидивує. Вакцини немає через мінливість М-протеїну, профілактика включає раннє лікування антибіотиками та ізоляцію хворих. Правильність варіанту Клінічний діагноз підтвердився зумовлена позитивною реакцією Шульца-Чарлтона – локальним побілінням висипу після внутрішньошкірного введення антитоксичної сироватки, що прямо свідчить про нейтралізацію циркулюючого еритрогенного токсину стрептокока групи A та підтверджує етіологію скарлатини. Жоден інший збудник не викликає подібного токсичного висипу, що нейтралізується специфічною антитоксичною сироваткою.